Що це за проект «Колискова для майбутнього», чому він зараз потрібен?

Колискова – це така пісня, яка має елементи магії, захисту, оберегу і власне, самої пісні. Її співали в нічну пору, тому що не було такого в українських традиціях, що дитина спить разом з батьками. І для того, щоб її захистити, мама співала колискову пісню. Причому колискова пісня завжди мала дуже багато елементів зменшувально-пестливих слів: ніченька, зоренька, котику, сіренький, тобто такі слова, які уже являються пестливими, гарними, грайливими. Я пам’ятаю, як мій хрещений батько приходив до моєї бабусі, і вони могли досить довго розмовляти через стінку на кухні, – годину, дві – і я під оцей чоловічий голос засинала. І тепер, коли мені треба заснути, мені достатньо ввімкнути будь-яку аудіо книгу з чоловічим голосом.

Згодом я зрозуміла, що чоловічі голоси сприймаються ще на підсвідомості. Внутрішньоутробно дитина чоловічі частоти, низькі частоти, чує раніше, ніж жіночі, тому що низькі частоти в навколоплідних водах проходять краще. Я почала це все складати і зрозуміла, що я хочу, щоб чоловічими голосами зазвучали колискові.

Коли ми звернулися до чоловіків з цією пропозицією, були зовсім різні емоції : наче чоловіки не співають колискові, що це жіноча справа. Я думаю, нині воювати – жіноча справа, готувати – жіноча справа, стелити асфальт – жіноча справа, а співати колискові не чоловіча справа!

А потім дуже класно відгукнулась Одеса. По-перше, через нашарування різних народів, різних традицій, по-друге – там магнетично-фантастично і люблячі татусі. У нас цей диск вийшов на одному диханні, його дівчата зробили за місяць. Це була вірменська колискова. А так – у нас були колискові 12 народів світу: вірменська, українська, польська і т.д. , співали татусі, дідусі.

В роботі з проектом сталась дуже цікава історія. До нас звернувся грек, який записав колискову грецькою мовою . Він навіть не назвався, хто він: записав пісню у Греції і просто надіслав нам.

Далі в Одесі записав колискову рідному місту Георгій Делієв і у нас відбувся перший концерт. Потім ми отримали підтримку Швейцарського бюро співробітництва і уже на цей рік плануємо зробити 4 концерти і випустити ще 1 диск з українськими колисковими.

Ми спочатку думали, що це мають бути лише народні колискові. Але потім у татусів прокинулась муза і ми маємо фантастичну ранкову колискову від Анатолія Поштаря, від людини, яка ніколи не думала, що буде стояти на сцені. А сьогодні він мені пише: «Дай мені мінусовку, тому що мене запросили в дитячий садочок виконати колискову».

Влад Скальський, здавалось би, бізнесмен, але фантастично ніжний тато, який також сказав: «Я не знаю, я не вибрав нічого, мені довелось написати свою!».

Тому маємо дуже різні колискові, а не тільки народні.

Заклади гостинності, які ви відвідували, які ви любите понад усе?

Найкращі сніданки – це «Strudel House» у Львові – це фантастичні сніданки, це найкращі штрудлі , напевно, на найніжнішому тісті. Класний швидкий перекус – це в «Компот» у Ліпкіна (Одеса ), хоча якщо вибирати, то не «Компот», а «Тавернетта», тому що вона більш сезонна і більше італійська, страшенно улюблена страва – карпаччо з гарбуза з сиром. Потім «Жатто» в Одесі, це якщо хочеться якихось тістечок і побути в двох, там може бути стіл, а в столі мільйон дрібниць, які ти можеш сидіти розглядати, як в маленькому музеї. У Києві кафе «Хармс», в підвальчику літературна кав’ярня.

 

Які амбіції повинна мати вінницька родина?

У нас у Вінниці інститут родини втрачений, тому що, можливо, ми не такі релігійні, як Західна Україна, і не такі скупчені, як скажімо Схід. Там родина – це твоє гніздо і це твій захист, «мой дом, моя крепость». У нас воно якось так – «шалтай-болтай», взагалі немає цінності родини. Чомусь у нас в суботу чи неділю не прийнято робити сімейні вихідні. От зараз Валя з «Територирії мам» почали просувати цю ідею. Виявилось, у нас можна побачити маму й тата на вулиці разом. При цьому уже почали спілкуватись татусі між собою, матусі , і якось воно почалось рухатись. Тому що раніше спостерігалась ситуація, коли татусі більше проводили час з сином, при тому матуся з донькою теж десь займалась своїми справами. Можливо, зараз вийде відтворити та укріпити родинні цінності та спільне проведення часу.

Побажання читачам

Коли ви курите сигару життя ви маєте робити це:
а) із задоволенням;
б) довго
в) і пам’ятати смак, який залишається, це найголовніше від того життя, яке ви проживаєте власне, як і від сигар.

Текст: Марина Прісняк
Фото: Таня Петрова
Розмова проходила в ресторанній залі Churchill-inn