Ми руйнуємо міфи, дізнаємося, з якої машини починати свій досвід водіння та що означає бути і другом, і наставником своїм учням.

У  цьому усьому нам із радістю допомагає розібратися Прокопчук  Ірина – інструктор в автошколі «Форсаж».

Затишне інтерв’ю за містом, мої перші спроби водіння та надзвичайна душевність, питання, які потім переросли ще в годинну розмову, ніби знаємо одна одну досить довго…

Жінка за кермом: міф чи реальність?

Це реальність! І жінки їздять набагато краще, безпечніше, вони дуже уважні, їм природою закладена відповідальність. У жінок периферійний зір, і вони можуть робити дуже багато справ одночасно. Це їм допомагає і краще їздити, і ще більше бачити навколо себе, бути уважнішими і обережнішими.  Плюс вони, в основному, возять дітей. Ви ж розумієте, яке це велике значення має, як мати відповідає за свою дитину!

Ще існує така думка, що треба починати з машини «простіше»,  яку не шкода, а потім переходити на «нормальну». Це також міф?

І це міф! Найголовніше потрапити до хорошого інструктора в хорошу автошколу.  Якщо ви в такого навчалися, він вас так налаштує і навчить, що вам нічого страшно не буде. Я стараюсь вчити так, щоб мої учні могли їздити! Ніколи не налаштовую їх на конкретну машину, просто подаю доступно та зрозуміло інформацію, даю їм все спробувати! І ще стараюся поменше розповідати про свій певний негативний досвід. Та інколи вчать, що краще, коли залякувати учнів і вони будуть чогось чекати з-за рогу, певної небезпеки… Не потрібно цього! Перше правило учня: зупинитись, коли не розумієш, включи аварійку, «не бачу – не їду», оціни ситуацію і спокійно їдь далі, а досвідчені розумні водії тебе об’їдуть, і нема нічого страшного тут!

Які ще особливості саме вашого стилю навчання?

До кожної людини потрібен свій підхід, потрібно вислухати, знати, що вона хоче, які в неї страхи. Бути психологом! Це однозначно (посміхається). Я своїм учням, особливо жінкам, говорю, що вони прийшли до автошколи не набратись комплексів, а отримати задоволення.

Взагалі я своїх учнів передаю, можна сказати,  у руки їх рідних після навчання. Я їх не залишаю, а постійно телефоную після закінчення курсу в автошколі, запитую, ними цікавлюся, пересаджую вже на їхні машини (сміється).

Запевняю учнів: якщо щось не зрозуміло –  не соромитися! Якщо потрібно, я повторю 150-200 разів, і ми доведемо до автоматизму все, що не виходить!

Ще, пам’ятаю, була в мене група, де три жінки, і в усіх грудні діти… Так я завжди була готова зачекати, тому що розумію, що таке материнство, що таке дітки.

Інколи буває, що люди можуть тільки в суботу і неділю навчатися. А в усіх це вихідні. І що робити? У таких випадках наш директор каже, що можна в будь-який інший день взяти вихідний! Він дозволяє нам, щоб ми самі формували графік. Це набагато легше, і людям зручно!

Взагалі у нас дуже дружний колектив та керівництво, яке завжди підтримує та мотивує.

А до вас особисто більше приходить жінок чи чоловіків?

Дуже багато вже йде саме жінок останнім часом. Тому що жінки вважають, що інша жінка краще їх зрозуміє, і це дійсно так (посміхається).

Люблю та поважаю всіх своїх учнів! З багатьма, дійсно, дружу після закінчення курсу.

Ви як друг і як наставник для своїх учнів?

Це так.

Наприклад, художник намалював картину, а уявіть, як хтось її порве або пошкодить!  Будь-який витвір мистецтва, у який вкладено душу, безцінний.

Я також вкладаю душу! Навчаю людину – і  я її вже відчуваю, я в неї поринаю, пізнаю, і кожен раз за кожного переживаю. От вже казала, що не буду, і кожен раз знову переживаю (посміхається).