Наше життя складається з безлічі моментів. Про деякі ми жалкуємо, багатьма пишаємось. А є такі, які ми обов’язково хочемо зберегти на довгі роки. Ще зовсім нещодавно ми купували плівки на 36 кадрів і з завмиранням серця несли їх на проявку, аби не засвітились. Потім ставили їх на сонце та обирали кадри, які потрібно роздрукувати. Зараз часи змінились, і послуги професійних фотографів затребуванні як ніколи. Фотограф Женя Трач живе фотографією, її фото наче ковток свіжого, теплого повітря з нотками сонячних променів. Атмосфера її фото заставляє повертатись до щасливих моментів знову і знову.

Женя, розкажи як ти стала фотографом?

Я почала ще з 2010 року, мабуть навіть раніше. Але вже саме з 2010 року я заробляла свої перші гроші саме на фото. Коли пішла в декрет з першою дитиною, то зрозуміла, що дуже хочу фотографувати. Але на той момент фотоапарат – це була велика розкіш для мене. Заробила я на свій перший Nikon D3000 обробкою фото. Я багато вивчала «фотошоп», експериментувала.

Пам’ятаєш свою першу зйомку?

Я фотографувала свою сім’ю та друзів, щось почала виставляти в інтернет. Та одного разу мене запитали, скільки коштує у мене фотозйомка. З тих пір і почалась творча карєра.

Зараз на ринку фотографії дуже багато фотографів, які за свою роботу ставлять абсолютно різні ціни. Як ти на це дивишся?

Багато хто говорить, що зараз фотографи себе дуже дорого оцінюють. Але люди не дивляться на те, що це зовсім нестабільний дохід. Коли ви ходите на звичайну роботу, то кожен місяць отримуєте зарплату, у вас є лікарняні, вихідні. У фотографів після зйомки робота тільки починається. Потрібно відібрати вдалі кадри, обробити їх, відправити клієнтам. Адже ми заробляємо не за декілька годин зйомки, а за весь той час, доки здійснюємо обробку фотографій.

А як ти ставишся до конкуренції?

Всі запитують, як я тримаюсь на плаву, бо зараз така конкуренція. Насправді, у всьому є конкуренція. Я хочу сказати, що якщо ти прийшов заробляти в цій сфері, то тобі в сусідні двері, тому що фотографія займає дуже багато часу. Особливо коли з’являється сім’я.

На яких зйомках ти спеціалізуєшся?

Фотографую все, в мене немає одного напрямку. Я би дуже хотіла займатись тільки дитячою фотографією. З дітьми дуже важко, але з ними так цікаво. Це живі емоції, діти є діти. Але я завжди знімала абсолютно різні напрямки, тому люди мене знають, телефонують і замовляють ті фотосесії, які їм потрібні.

Що б тобі було цікаво фотографувати у майбутньому?

В мене мрія перейти на зйомки по всій Україні та в Європі. Наше місто я вже дуже добре знаю: всі його вдалі місця для зйомок, коли і де падає гарне світло, рука вже на цьому набита. Але хочеться розвиватись, потрапляти в обставини, де треба постійно бути в пошуку.

Можеш виділити якісь самі улюблені свої зйомки?

Ні, не можу, бо кожна з них залишає після себе якісь враження і певний настрій. Дуже люблю, коли люди готуються до зйомки. Багато хто помиляється, вважаючи, що фотограф – це клоун, ведучий, перукар, візажист в одній особі. Потрібно розуміти, що я виконую свою роботу і хочу зробити її якісно, тому важливо, аби люди підходили до зйомок теж відповідально.

Розкажи тоді більш детально про підготовку до зйомок?

Підготовка має заключатись не тільки в одязі, зачісці та макіяжі, а і у моральній підготовці. Особливо це стосується дітей. Їм потрібно зарання розповісти, що прийде тьотя з фотоапаратом, аби не було стресу.

Що ти робиш після зйомок, адже це достатньо виснажливий як морально, так і психологічно процес?

Ситуації можуть бути дуже різні. Я ставлюсь до себе дуже критично і завжди в пошуку того кадру, який задовольнить в першу чергу мене. Тому енергетично дуже витрачаюсь. Мені завжди треба просто помовчати і ні з ким не спілкуватись. Саме так я можу відновитись.