Ексклюзивне інтерв’ю з Джудіт Гоф для видання «Амбітна пані», надзвичайним та повноважним Послом Великої Британії в Україні. 

Пані посол, Ви вже досить давно працюєте в Україні, чи відрізняється самосприйняття в українських та англійських жінок?

Я не впевнена, що можна сказати про якусь велику різницю між жінками будь-де у світі.  Один з найприємніших моментів у моїй роботі –  я мала змогу  працювати з жінками в багатьох країнах. Тому можу сказати, що саме жінки  об’єднують  разом і суспільство, і сім’ю. Саме вони є тим імпульсом, який спонукає землю обертатись.  В них – сила і резистентність. Але у самосприйнятті українок є дві цікаві деталі, які я помітила: українки – надзвичайно талановиті жінки, але вони недостатньо впевнені в собі для того, щоб  сказати світу «я-є!». З іншого боку –  українські жінки насправді дуже сильні і, можна сказати, міцні та витривалі. Мабуть, це обумовлено нелегкою історією країни, яка пережила багато воєн та негараздів.

Тому, як на мене, постає задача  – навчити українок  генерувати зі своєї внутрішньої сили зовнішню впевненість.

Жіноче лідерство сьогодні в Україні, з Вашої точки зору, – яке воно? Та в якому напрямку сьогодні його необхідно розвивати, куди спрямовувати?

Весь світ сьогодні спостерігає за жіночим бумом лідерства та різнопланових галузей науки, культури, економіки, IT, де жінки вирівнюються у правах з чоловіками. Та що мене особливо приємно вражає в українському соціумі, це те, що велика частина політиків періоду постмайдану, талановитих і харизматичних  –  це саме жінки.  Звичайно, для того, щоб допомагати їм розвиватись і рухати вперед прогрес, якого ви досягли у період кардинальних демократичних змін –  потрібна підтримка.  Але  так само це стосується і моєї країни,   тому що ми усі не досконалі. Нам усім ще необхідно багато зробити кроків до досягнення справжньої гендерної рівності.

І я завжди була певна, що підтримка жінок жінками – надзвичайно важлива, дієва та необхідна умова появи нових лідерок.

Коли одна жінка показує приклад, що вона може бути лідером – інші надихаються її прикладом і  так формується цілий рух за лідерство жінок.

Окрім того, важливо вибудовувати   співпрацю  з чоловіками.  Українські жінки мусять повірити, що в них   є таке ж право бути лідерами, як і у представників протилежної статі.  Те ж  стосується і питання виховання  дітей. Це не може бути лише жіночою цариною.   В патріархальному суспільстві досі переважає думка, що  піклуванням про дітей в першу чергу має займатись жінка. Сьогодні  важливо вибудувати гендерно справедливі  рольові моделі. У моїй професії, де досі домінують чоловіки, як жінка і як мати, я можу сказати, що всього, що маю, досягла саме завдяки рольовій моделі, яка мене мотивує і наповнює енергію.

Моя мати стала однією з тих, хто мене надихнув. У 70-х роках вона була однією з небагатьох матерів в моєму оточенні, що  працювали.  Це було дуже незвично для того часу, але це дало мені зрозуміти: жінки можуть будувати кар’єру і мати одночасно гарну сім’ю.

Згодом, коли я стала  молодшим дипломатом, то наслідувала   інших жінок-дипломатів. Для мене це стало надзвичайно  важливим – успішні жіночі кейси багатогранності.

І я також готова надихати та бути прикладом для інших.  Хочу зазначити, що я була першим послом Великобританії в Грузії, яка пішла в декрет. Дуже важливо демонструвати:  можливо все!

Жінка  здатна  обіймати високий дипломатичний пост,  мати молоду сім’ю, розвивати свої інші таланти і при цьому  скрізь демонструвати високу ефективність.

Раніше, коли   жінка – дипломат виходила заміж, вона мала залишити службу.  Тому що вважалось, що справжня і єдина роль жінки – виховання дітей. Вважалось, що материнство не може поєднуватись із  з кар’єрою дипломата.  Це було нормою лише 40 років тому! Уявіть, як швидко все змінилось!

Сьогодні жінки, з якими Ви зустрічались, говорили про свої мрії та проекти. Більшість  присутніх  є новаторами у своїх починаннях, на Вашу думку, як першопрохідцям не втратити наснаги?

Я вважаю, що це успіху можливо  досягти лише спільною працею.  Що сьогодні мене вразило у Вінниці:  так це те, що я побачила багато талановитих жінок, які працюють разом. Підтримка жінок одна одною – потужна річ. Але треба ще враховувати, наскільки важливу роль відіграє в суспільстві підтримка жінок чоловікам . У Великобританії, приміром,  ми маємо кампанію #heforshe, в якій чоловіки беруть на себе зобов’язання підтримувати жінок у кар’єрному зрості. В міністерстві, де я працюю, є така програма менторства, коли старші колеги допомагають в розвитку і підтримують жінок у їх прагненні досягати більшого, зростати кар’єрно.

Але не менш важливим є терпіння, наполегливість і послідовність. Тому що, як я казала, навіть Великобританія не може похвалитися гендерною рівністю у парламенті.  Це довгий шлях. Україна його тільки починає.

В чому найбільша сила жінки на Вашу думку?

Жінки краще налаштовані на співпрацю. Також жінки за своєю природою більш відкриті, щирі та емоційні. І коли ми дивимося на лідерів, то набагато більше хочеться наслідувати  тих, хто тебе запалює, демонструючи при цьому підтримку та  емпатію.

Сьогодні перед Україною стоїть багато завдань, нові виклики, їй необхідна критична маса лідерів, спроможних здійснити незворотні зміни. Якби у вас була можливість звернутись до усіх тих, хто вважає себе лідером, але вагається, що б ви їм сказали?

Я вважаю, що більшість людей нині почуваються невпевнено.  Просто хтось визнає це, а хтось  – ні. Хороший лідер може відчути та визнати той момент коли  йому необхідні підтримка. Справжній лідер має силу  звернутися за порадою та допомогою.  Ніхто не може знати все. І найбільша сила першопроходців та пассонаріїв – у вмінні створити і зберегти команду.

Я побажала б лідерам частіше звертатись по допомогу до людей. Тому що це є людською природою  – бути невпевненим. А  природою лідера є вміння та сила  досягати мети.

 

За ініціативи Школи Жіночої Політики Олени Павлової

Фото: Віка Щеголькова