Ще до того, як слово «діджитал» стало частиною кожної другої презентації, ми взяли й зробили «Амбітну пані» цифровою.

Три випуски. Три журнали, які не треба було шукати на полиці — достатньо було відкрити екран і гортати.

Ми писали про те, що любили самі: людей, міста, подорожі, їжу, книжки, родину, красиві речі й маленькі радості, з яких насправді й складається велике життя. Без штучної напиженості й гонору — з живими фотографіями, власними історіями та героями, яких хотілося слухати.

У цих номерах було одразу кілька поколінь, розмови про зміни й пошук себе, особисті тексти авторок і навіть рецепти автентичної подільської кухні.

Ми назвали це Prêt-à-lire — готове до читання.

Тоді ми ще не знали, скільки всього згодом переїде з паперу в телефон.
Ми просто хотіли, щоб хороші історії можна було взяти із собою.

І зробили це.