Наше життя повністю перевернулось. Ми відстоюємо національну гідність. Боронимо територію. Захищаючись, вбиваємо російського ворога. Гуманні до полонених. Бо лікуємо їх, годуємо і телефонуємо матерям, щоб ті забрали їх додому і молимо не пускали на нашу територію. Від того, що відбувається в нашій Україні, світу бракує сліз.
Хтось вперше вчиться говорити українською. Хтось втрачає дім, дітей, батьків, місто. Але дуже болить зараз жити.
Я не знаю, як буду далі вести Амбітну. Медіа, яке колись створювала для того, щоб розповідати щасливі історії навколо жінок, поки змовкає.
Ми обов’язково перезапустимось, але колись.
А поки я розповім короткі історії про тих вінницьких жінок, які залишились вдома в Вінниці: https://ambitna.com.ua/category/vdoma/
24.02.2022
росія напала на Україну