Лист головної редакторки

Червоним — бо це про любов. І тому що в гербі Вінниці є червоний. Ми ж додали свій.

Бежевий фон — то про тілесність. Бо саме на рівні тіла ми відчуваємо добре — воно завжди реагує.

Шрифт «Вінниця». Як шана місту, в якому я живу. Яке оберігаю, розвиваю і в якому народила дітей. Шрифт — так, Вінницький. Його створив Діма Растворцев на замовлення Вінницької міської ради з допомогою Fedoriv Agency.

Я пишу про жінок. Вінницьких. Бо саме вінничанки щодня доводять: головний ресурс міста — не інфраструктура і не бюджети, а сміливість. Я розпитую, що саме у Вінниці вони людлять. Що саме тримає їх тут. Що болить. Що надає сил. І з чим ідуть — у свій день, у свої справи, у своє місто.

Я пишу про українських жінок. І розповідаю їм про Вінницю.

І, можливо, не кожна впізнає в собі героїню. Але ми впізнаємо.

Наші героїні — не вигадані амбасадорки. Вони живуть поруч. Це сусідки, викладачки, дизайнерки, командирки, мами, підлітки.

Ми пишемо про гідність — у щоденних рішеннях.
Про жінок, які залишилися, коли можна було поїхати.
Про тих, хто повернувся — бо вдома краще.
Хто залишився десь далеко — але всюди каже: “Я з України”.

Про тих, хто щодня творить місто з нових сенсів.

Ми говоримо про шлях.
Про цінності.
Про внутрішній стрижень і силу любові.

Про родину — не як ідеал, а як основу.
Про повагу — не як титул, а як практику.

З 2014 року ми існуємо. З 2019 — захищені авторським правом.
І досі щодня обираємо бути на сторожі гідності.

З повагою і вдячністю,
Марина Прісняк
головна редакторка
m.prisnyak@gmail.com