Бренд Кatherine Lukashyk запускає свою другу дизайнерську лінію

Сьогодні у нас проходить перша зустріч сезону #АМБІТНАtalks, де жінки та чоловіки діляться своїм досвідом, практиками та планами. Розмовляємо з Катериною Лукашик, відомим дизайнером та офіційним партнером комітету “Міс Україна” . Катерина зі своєю командою також створює сукні для “Міс Світу”.

 

Зараз ми активно працюємо над створенням другої лінії одягу, а саме – базового гардеробу. Якщо розглянути тему нашого міста, в цілому маємо велику кількість магазинів та одягу, але в одному місці придбати те, що потрібно для щоденного гардеробу , практично неможливо. 70% гардеробу жінки мають складати базові речі другої лінії,  а 30% – яскраві дизайнерські рішення. У нас же трішки напаки. Тому  виходить так,  що в більшості ми купуємо саме тих “30%”, а базових щоденних речей у нас немає. Як наслідок ситуації,  ми розпочали  будувати таку базу,  взявши за основу сукню. Поступово будемо доповнювати костюмами, блузами і т.д.

Наразі маємо високий темп пошиву, підбору тканин, виготовлення лекал. Лінія буде представлена навіть закордоном. Я запускаю 2 дизайнерську лінію одягу , яку представлю в центрі , у мікрорайоні “Подділя” в новому бутику Little Black Dress який відкривається 5 травня: як символ маленької чорної сукні, натяк на те, що обов’язково має бути в гардеробі  жінки.

 

Яскравий одяг часто відволікає, до нього потрібно готуватись, підбирати аксесуари. Запустити другу дизайнерську лінію хотіла давно. Раніше бракувало досвіду.

Страхи – були. Але не тому, що в чомусь була невпевнена, а в тому, що боялась не вкластись в певний період часу. Долала через досвід і спроби. Я з тих людей, які йдуть на зустріч страху: коли чогось боїшся, значить ти в тому ще не спеціаліст.  Тому  я просто себе слухаю і треную навики і знання.

Завжди для мене перше місце займатимуть саме дизайнерські рішення,  які я виношувала та намріювала ще з дитинства. За рахунок таких речей ми можемо зрозуміти,  що хочемо в житті змінити. У нас є своє бачення, яке собі не завжди дозволяємо.  Яскрава вечірня сукня надає віри жінці на зміну. Коли ж жінка одягає чорний колір, або пастель – то надає спокою і рівноваги. Тому базовий гардероб – то комфорт і зручність.

В наших магазинах буде різноманіття. Дуже часто жінці підходить певний колір. В такому кольорі будуть виготовлені моделі різних дизайнерських пропозицій, різної довжини та розмірів. Буде легко обрати потрібне.

Перша лінія – то кутюр, особливі тканини. Друга дизайнерська лінія дає можливість носити одяг щодня.

Elie Saab- це мій кумир. Я з натхенням спостегіраю його шедеври. Він навіть тканини створює власноруч – на основі сітки робить свого роду ліпнину, з якої потім формується одяг. Він дуже довго створював лише першу лінію, в якій сукні коштувати десятки тисяч доларів. А потім відкрив другу лінію, з простіших тканин, які можна носити щодня. Ціна такого одягу уже на порядок нижча.

Мій авторський дизайнерський почерк в першій лінії – корсет. А в другій лінії – сукня футляр, силуетна, яка дає комфорту і підкреслює силует фігури.

Показав досвід, що мені комфортно працювати виключно з фахівцями, які мають понад 10 років досвіду.

Робоча атмосфера має бути теплою. Не маю людей, які створюють плітки. Співбесіда триває близько години,  а за годину можна зрозуміти, як людина відноситься до одягу і до пошиття –  це відчутно, то досвід і інтуїція. Я ніколи не ставлю пріорітет, що тут багато заробиш. Коли ти професійно відносишся до справи, то заробляти будеш багато.

Я не відчуваю з колективом себе керівником,  працюю на довірі і тільки таким чином довіра є. А тому маємо найкращий результат.  А ще я дуже пишаюсь своєю командою.

Чим швидше я розподілю всі обов’язки, тим швидше буде відбуватись розвиток. Одна людина не здатна робити багато. Багато робить команда. У мене мета  цінностей. Створити багато для людей, а тому тут ціна питання – велика команда, яка працює злагоджено.

Те, що я хочу будувати, дуже глобальне. Мені потрібно робити то так, щоб працювала система, і не залежало від окремих людей. Мені приємно, коли саме у нас працівники стають сильнішими і розвивають власні справи. Історія будується від нас. Тому я не боюсь, коли від нас можуть піти професіонали. На їх місце прийдуть нові.

У колективі ми звертаємось один до одного на “Ви” – то мене більше мотивує. Завжди маємо певну дистанцію, від того народжується відповідальність.

Мій принцип – то гарний настрій. Самі ставимо собі цілі, самі створюємо розпорядок дня та пріоритетність справ, і потім аналізуємо результат.  Коли ж трапляється так, що щось йде не за планом – я з цим погоджуюсь. Це вже є, хоч і неприємно. Все уже відбулось і змінити цього не можу. Тому, прийнявши, рухаюсь далі.  Моя професія мені дала витримку.

Я шила одяг з дитинства. Перший свій костюмчик я пошила ще в 5 років. Це було щось на рівні інтуїції, я не відчувала, не розуміла, що це я ш’ю або створюю одяг. То було як гра, як малюнок, як читання книг. Я не відчувала, що це професія. А коли познайомилась  з чоловіком, тоді я професійно займалась косметикою, він мене постійно зупиняв. Хотів, аби я таки продовжувала шиття, бо після роботи з  косметикою ночами сиділа і щось шила. В 17 років сказати, що стану дизайнером , а тоді ще не було у широкому вжитку такого слова, я лише мріяла.  Думала, то буде хоббі,  а не професія.  До професії мене привів чоловік. Він в мене вірив і допомагав у розвитку. А зараз є надійним партнером в роботі.

Натхнення йде з середовища. Коли бачу, що чогось не вистачає – я то створюю. Тому, люблю подорожувати, адже так помічаю багато речей, яких ще немає. Саме тому я відкрила другу лінію з базовим гардеробом, де буде присутня сукня-футляр із тканини, яка не мнеться, яку легко скласти в спеціально розроблену брендом Кatherine Lukashyk валізу, до якої не треба буде брати праски, аби потім вдягти сукню. З приводу валізи  – так, ми уже віддали на патентування і от-от представимо світу ексклюзивну валізу, в якій зручно буде помістити взуття, сукню, косметику, аксесуари. То буде свого роду аптечкою, яка лежатиме в машині на випадок, коли терміново потрібно буде змінити образ і нічого не забути.

 

Розмовляла: Марина Прісняк
Фото: Таня Петрова
Локація: кафе Canape, Зодчих 18

про людей, які змінюють.
бо “не святі горшки ліплять”.