Ольга Брига
Підприємець, яка надає
бухгалтерські і страхові послуги.
Розкажи свою історію
Я підприємець, яка надає
бухгалтерські і страхові послуги, проводить навчання щодо бізнес-стартів, директор
виробничого підприємства, громадський діяч, дочка, мама і бабуся.
Розкажи, яка ти була до війни і що тоді було важливо
До війни, як і зараз, головним для мене була родина, діти, батьки. Основна моя мета – це їх добробут. Цю мету я досягала за рахунок того, що працювала і отримувала певну винагороду, а також намагалася жити громадським життям, приймаючі участь у заходах щодо зміни законодавства України в кращій бік і моніторингу виконання законів державною владою на різних рівнях.
Яка ти зараз?
В зв’язку з тим, що в мене мала друга дитина, я більше проводжу часу з
дітьми, не дозволяючи собі нічого, крім родини і роботи.
Якою станеш після перемоги?
Знову стану цілеспрямованою, почну приймати знов участь в розбудові країни на своєму рівні. Є певні цілі щодо розвитку бізнесу. Буду намагатися їх реалізувати.
Розкажи про Україну, яку ти знаєш і любиш
У більшості людей до сих пір є помилкове
захоплення західними країнами. Але аналізуючи спроможності середньостатистичних
громадян, я б сказала, що вони обмежені багато в чому. В них гарне дитинство, право на навчання, роботу тощо. І їх цілі в житті часто завершуються саме цим. Але Україна – це молода країна, динамічна, яскрава. В ній набагато більше можливостей для тих, хто хоче розвиватися, будувати світ навколо себе.
Так, важко через корупцію, недосконалість
законів. Але амбітним молодим людям це не заважає. Чи якщо заважає, то не дуже. Бо багато ніш ще не зайнято. І багато чого в Україні ще не зроблено. Таку я бачу Україну – країну, яку можна і треба розбудовувати.
Як живеш і на що звертаєш увагу?
Якщо казати про життя під час війни, то воно для мене зовсім невластиве. Від цього маю певний дискомфорт. Я не можу планувати навіть день, тому що ми залежимо від повітряних тривог, відключення світла, а я ще залежу від дитини. Намагаюся трохи поринати у природу і знаходжу відпочинок в поїздках за кордон, де знаходиться моя дочка з дітьми. Звичайно, донатю на ЗСУ, допомагаю речами переселенцям тощо.
Яка риса характеру тобі допомагає і чому?
Мабуть відповідальність. Я знаю, що я
відповідальна перед родиною, клієнтами. І не позволяю собі розкиснути і втратити надію.
Що зараз ти вивчаєш і для чого навчаєшся?
Я б дуже хтіла кинути все і просто навчатися
мовам: німецькій, англійській, польський. Але в Україні майже постійно змінюється
законодавство: податкове, кадрове – таке, від якого залежать підприємці. Тому майже
щодня приходиться вивчати новини щодо законів.
Рекомендації
людина Будь-яка, яка зараз займається волонтерством. Як на мене, вони не менш героїчні люди, ніж наші воїни. Бо 1. – вони всі добровольці. 2. – вони всі витрачають на це свій час, свої ресурси, своє здоров’я. 3- при цьому вони ще й підтримують тих, кому
допомагають.
фільм «Старое ружье» Франция. Про чоловіка, якій не намагався бути героєм, але став ним.
книга «Тихий Дон» Шолохов. Бо вона теж про людей, які мріяли займатися
землеробством, а змушені були воювати, не знаючи за що, а просто тому, що опинилися не в той час, не в тому місці, не на тій землі.
місце Греція. Солоники. Днів на 10. Море, спокій, безпека, час на переосмислення. Або якесь глухе село. Хатинка, піч, сніг, тиша, не чутно повітряних тривог, світла, зв’язку нема взагалі. Безпека, спокій, час на переосмислення.
звичка доводити справи до кінця.
рецепт МАННИК:
1 стакан манки,
1 стакан сметани,
1 стакан цукру,
2 яйця,
трохи погашеної соди. Перемішати, дати постояти 15-30 хв, щоб розійшлася манка. В духовку на 160 градусів хвилин до 20 (готовність перевіряю зубочисткою).
Якщо не любите дуже
солодке, цукру можна менше. Просто, швидко, замість печива на кожний день до столу.
традиція Ця традиція в родині порушена через КОВІД і війну, але на пасху ми всією
родиною завжди збиралися в селі у моєї бабусі. Приїзжали всі, хто не бачився рік,
зустрічалися з сусідами, іншими родичами тощо. Сподіваюся, цією весною так буде знову.
звичка доводити справи до кінця.
