Іулія Туз

Жіночий коуч, спеціаліст по тайм менеджменту і управління увагою. Коуч для мам.

Розкажи свою історію

Жіночий коуч, спеціаліст по тайм менеджменту і управління увагою. Я б навіть сказала – коуч для мам. Запити жінок, як мам, найчастіші.

Я мама восьми дітей – це те, про що я можу говорити безкінечно. По тій причині, що просто ділюсь своїм концентрованим досвідом, який вже автоматичний. А ще я управлінець, я все встигаю, вмію визначити важливе і непотрібне в поточний момент часу, вибудовувати справи.

Я швидко приймаю рішення, особливо в критичних ситуаціях. Подруги мене люблять за те, що можу і вправити мізки, і привести до тями, і ще, я вмію відпочивати. Це також їм дуже подобається.

Жінка-свято – одне з моїх визначень. Діти кажуть, що зі мною не страшно і до мене можна звернутись з будь-яким запитанням.

У свій час чоловік сказав, що я найкраща жінка, яку він зустрічав на нашій планеті. Але краще би він це сказав раніше, чим пізно :))

Найчастіше люди запамятовують моє імя і прізвище, кількість дітей, посмішку і нішевий парфум. Це якщо коротко про мене.

Розкажи, яка ти була до війни і що тоді було важливо

До війни я жила, народжувала, любила, ненавиділа. Вірила і довіряла Богу. Справлялась з 100-500 справами на добу.
Зараз, під час війни, я це роблю також. Додались сирени, від яких трясуться стіни, паніка подруг, переживання про тих, хто на передовій.

Яка ти зараз?

Одного разу діти запитали мене (через місяць після початку війни):
– Мама, в Україні війна?
– Так.
– Прилітають снаряди.
– Так.
– Можна вмерти.
– Так.
– А якщо до нас прилетить?
– Будемо вмирати. А поки не прилетіло, будемо ЖИТИ.
– Зрозуміло. Ну, ми пішли на дитячий майданчик.
– Так. В два – обід!

Потім був ще один діалог.
– Мама, багато хто їдуть.
– Так.
– А вони повернуться?
– Хто як.
– А якщо всі поїдуть, хто буде все відбудовувати? Ні, ми їхати не хочемо! Якщо ти змусиш – втечемо і повернемось в Україну самі!
– Так, люди, спокійно! Поки що ніхто нікуди не їде! )))
– Добре. Ми пішли гуляти!

По великому рахунку, ці два діалоги і розповідають те, як ми живемо під час війни. Стійко. Сміливо. По можливості, спокійно. Інколи не дуже.

Якою станеш після перемоги?

Якою я буду після війни? Я думаю, це не коректно сформульоване запитання. Ніхто не знає насправді, який він буде і яким він стане. Я живу одним днем. Сьогоднішнім. Не вчорашнім! Не завтрішнім.

Розкажи про Україну, яку ти знаєш і любиш

Україну я знаю веселу, родючу, щедру, господарську. Сонячну і гостру на слівце.

Як живеш і на що звертаєш увагу?

Як я живу? Та не знаю. Живу, як можу. От і все. Звертаю увагу на життя в очах людей. І на його відсутність.

Яка риса характеру тобі допомагає і чому?

Більше вьсого мені допомагає те, що я розумію – пережити можна все. Ще? Відчуття гумору. А ще мені допомагає така молитва: “Бог, ти цю ситуацію мені послав. Ти її і розрули. Я нічого не розумію, і що робити не знаю.” Він і розрулює. Мені потрібно лише прийняти.

Що зараз ти вивчаєш і для чого навчаєшся?

Вчитись так, люблю. Зараз я закінчила курс “Майстер управління враженням”. Стала лідером в Коді Публічності України. Готую вебінар. Це з поточного. Деталі, думаю, не цікаві читачам.