Повернутись назад

Катя Калашнікова: про сміливість бути собою

У її майстерні живуть ляльки та ведмедики, а в її книзі оживають цілі історії та вигадані нею персонажі…  Вона вміє налагодити контакт із внутрішнім творцем, бачити радість у простих речах та навчить цьому вас…  Яскрава й сонячна, та, в руках якої казки оживають…

Катя Калашнікова – художник, керівник творчої майстерні «Amelie» amelie-art.com.ua , арт-терапевт, коуч, сертифікований тренер творчого розвитку. А ще письменниця, відчайдушна любителька казок, майстер авторських ляльок, професійна мрійниця, щаслива дружина та затята мандрівниця.

Чи пов’язана назва «Аmelie» з однойменним фільмом?

Так! Душевний французький фільм про дівчину Амелі, яка вміла запускати механізми щастя й бачити радість навколо. Для мене він про те, що радість у дрібницях, що можна знаходити задоволення в маленьких повсякденних дивах. А ще мені близька головна героїня, тому що не байдужа до людей, а я їх також люблю.

Через що ти прийшла у творчість?

Я прийшла у своє творче сьогодення завдяки лялькам. У 2009 році зробила першу свою ляльку, і мені відкрився цілий світ творчості та психології. Створювала ляльок, навчала цьому людей. Потім уже ляльки привели мене саме в психологію, бо в групі, коли ми створювали якогось персонажа, відкривалось багато глибоких тем, і я те бачила й розуміла, що потрібні додаткові професійні знання, які б допомагали учасникам курсів краще пізнати себе через ляльку, змоделювати бажаний «Я-образ», отримати задоволення й користь від заняття. Творчість привела мене в психологію.

Ти маєш якісь особливі секрети, інструменти, як себе знайти, окрилити?

Наші ресурси всередині, у кожному з нас — це внутрішній творець. У мене з ним налагоджений контакт, дружимо ще з дитинства, і він мені завжди допомагає. Я надихаюсь коханням! Взагалі стараюсь жити через любов, особливо любов до людей! І люди – це мій величезний ресурс, я дуже ціную своє оточення. Також подорожі. Після поїздок я завжди повертаюсь іншою. Надихаюсь казками. Люблю мости: на мостах у мені також щось таке незвичайне відбувається, люблю море.

Як ти прийшла до того, що написала свою книгу, як визрівала?

На котромусь із арт-терапевтичних занять була вправа про «тілесний стан»… Я не пам’ятаю подробиць, але пам’ятаю, що намалювала себе у вигляді дерева. З дупла на мене дивились чиїсь цікаві очі. Я почала розкручувати, що там… Це було щось живе, таємниче і казкове всередині, воно вабило й інтригувало. Тоді я зрозуміла, що в мені живе якась творчість, поки що не пізнана мною, не розкрита. Згодом ця історія переросла в казку. Мені потрібно було її написати, я була, насправді, першим читачем своєї книжки.

Про що вона? Яка її основна ідея?

Це «Перли на сніданок: казка для доросликів» про зв’язок і дружбу із внутрішньою дитиною, про сміливість бути собою, про слушну мить для дива. Моя книга про відкладені в довгу шухляду мрії. Про країну, де живуть історії, які колись ми надумали написати, та не написали. Вони тісняться в чарівній скринці, у якій багато довгих шухляд, і чекають, поки автори про них згадають і напишуть. Одна з історій про дитяче містечко, у якому люди народжуються одразу дорослими (тобто «доросликами»), а потім усе життя навчаються бути дітьми. У цьому їм допомагають мудрі діти, які вже виросли. Вони допомагають «доросликам» бачити світ справжнім, таким, яким він є.

А чому саме такий філософський підтекст? Поясни свою філософію чи метафору.

Я вважаю, що критерієм щастя для нас є радість, наскільки кожен здатен її відчувати. Радіти ми можемо саме з позиції дитини, тобто діти щиро радіють, вони не заклопотані, причини для радощів у них є завжди. Ця дитина є в кожному з нас, її потрібно в собі плекати… Згадую себе 10-15 років тому – я була набагато дорослішою, ніж зараз, і не скажу, що тоді я була щасливішою. І чим більше я впускаю цих ресурсів дитинства в життя, тим краще мені жити і тим більше чарівних людей «притягується» до мене.
Тобі дозволяє творчість бути щасливішою, притягувати до себе саме таких людей?
Однозначно! Коли я працюю над собою, Всесвіт дарує мені людей, таких чудових і мудрих!

— Який парфум ти носиш?
— Маю невеличку колекцію ароматів, серед фаворитів Givenchy та BVLGARI.
— Ваш комфортний колір лаку та помади?
— Різні відтінки фіолетового, бірюза, м’ята – для нігтів, колір помади – папая.
— Улюблена річ у гардеробі?
— Нова сукня.
— Що ніколи не повинна робити жінка?
— Жити чужим життям.
— Яка риса характеру відрізняє від інших жінок?
— Життєрадісність.

Фото: Таня Петрова