Ірина Кунденко

Мрійниця, яка розвиває відпочинок в будинках-мазанках, які сама реставрує та наповнює домом.

Розкажи свою історію

Я мрійниця. І багато хто, мене знає саме так. Є теж я, але різна. Дуже різна. Мама, дружина, колега, домогосподиня, подруга. А є я, якою хотіла бути або була, але завжди соромилась: бути бідною, мріяла про Америку, мати власний бізнес, стати відомим дизайнером інтер’єру. Та більше просто відомою людиною. Чому, не знаю. Завжди здавалася, що це так класно.

Так, це класно, тому що коли ти відомий, ти можеш надихнути своїм шляхом молодь, яка зневірилась, дорослих, які опинились в скрутному становищі, дівчат, які пережили насилля. Не кожен легко може пережити труднощі, не кожен – відпустити поразки, не кожен зміг заявити про себе не маючи мільйонних статків.

Розкажи, яка ти була до війни і що тоді було важливо

До війни я часто була для когось. І тихо мріяла про своє. Вірила у стабільність, до якої рухалась усе життя. Я вірила, що все залежить тільки від мене, від мого навчання та оцінок у школі, диплому.

Яка ти зараз?

Зараз я чесна, в першу чергу з собою. З своїми рідними, своїми друзями. Я відверто радію успіхам інших, а також сумую. Я не знаю, що нас чекає, але знаю точно, що мріяти – це круто. І тому кожного разу я себе запитую: “А ти дійсно цього хочеш?”

Якою станеш після перемоги?

Щасливішою. А головне – буду продовжувати сваю справу в Україні Mazanka.ua, яку не покидаю і досі. Це моє дитя. І хочеться максимально зберегти украінський дух. Буду і надалі пишатись, що я українка. Саме – головне не боятись бути амбіційною.

Розкажи про Україну, яку ти знаєш і любиш

Вона наче всесвіт, який зібрався в одному місці. Ми часто подорожували Україною, тому я знаю, про що кажу. Краса в красі природа, море, гори, ріки та наші люди наче бджоли. Вкладають душу у все з, чим працюють. Ми вміємо працювати, а головне – віддавати свою любов, час, гроші, щоб зробити найкраще з нічого, з кращого – ще краще. В нас є традиції, які хочеться берегти та передавати з покоління в покоління. Ми сучасні, ми ризикові, ми вільні.

Як живеш і на що звертаєш увагу?

Війна змінила фокус на тут та зараз, радіти досягненням навіть маленьким. Радіти посмішці дітей, підтримати в важкі моменти. Сумувати, допомагати, отримувати допомогу. Я не знаю за які такі заслуги всесвіт дає мені таких чудових людей, друзів та Україну. Я часто кажу, що поцілована Богом і я точно для чогось потрібна на цій планеті.

Яка риса характеру тобі допомагає і чому?

Я завжди використовую можливість. Навіть якщо мушу вийти зовсім із зони комфорту. Іноді мені приходилось розійтись з друзями, а іноді з рідними.

Що зараз ти вивчаєш і для чого навчаєшся?

Вивчаю англійську мову, соц. мережі, психологію, фінансову грамотність, хочу отримати Green Card щоб мати можливість їздити вільно в Україну

Розкажи, що таке Мазанка, про що ці два будинки і як ти їх створила

Mazanka_ua – це моє неідеальне, але таке улюблене дитя. Італія навчила мене любові до своєї країни, історії, традицій. Повернувшись, проходила перший тренінг. І в мене було завдання скласти список бажань і тут зійшлись три, а може і п’ять одночасно бажань: 1) свій бізнес, 2) облаштувати дачу, на яку 18 років не вистачало часу, 3) створити щось особливе з дизайном, 4)старовинні меблі, посуд, традиції – зберегти українську культуру, 5) стати відомою.

В чому твоя особливість в дизайнах і що ти зараз робиш?

Моя особливість – спостереження. Я та людина, яка ходить, нічого не «робить», але усіма керує. Тому вмію швидко налагодити процес, розписати послідовність, якщо якась халепа стається, знайти вихід, заощадити, виділити навіть непомітні деталі, підкреслити особливість нерухомості, заспокоїти власників, додати характеру, неповторності та особливості. Даю такі поради, що власники житла самостійно та спокійно роблять ремонт. Без дорогих проектів, візуалізацій та програм, які забирають багато часу, коштів, по яким без 100% перевіреної команди не можливо реалізувати.

Я відвідала багато країн, і це безцінний досвід, який змінив моє життя на до та після. Італія: Щодня я дізнавалась щось нове, мені було цікаво все. За два тижні я оббігала всі видатні та цікаві місця Болоньї , а потім, я зустріла жінку, з якою летіла в літаку. Вона порадила звернути увагу на італійців, які вони. Два дні плакала, плакала через своїх батьків. Тут люди насолоджувались кожним днем, пили каву, читаючи газету, чоловік з дружиною розмовляли за вечерею, пока іх дитя повзало під столом, бабуся на кабріолеті з червоними нігтями і фраза «Ieri ho ballato con lei e oggi è morta» – Вчера я с ней танцевал а Сегодня она умерла”…. Так мені перевели. І це мене вразила до глибини душі. Вони проживали кожен день. З того дня почалось дослідження Італії, іх побуту, традицій. Але то ж тільки верхівка, ніхто не бачить, який шлях вони пройшли до того. Я любила слухати, спостерігати, розпитувати. І от я дізналась, як вони працювали, заощаджували, як італійка у 86 років вчила грецьку мову, як вони цінять традиції, передають з покоління в покоління свої ремесла, бережуть меблі, які передають з покоління в покоління. У кожному будинку, в якому я була, є щось, що нагадує про іх сім’ю. І от тепер, пізнавши це все, мені хотілось більше ніж просто дизайн інтер’єру. Мені хотілось деталей, традицій, історії, автентичності.