МАЙЯ ПОБЕРЕЖНА
Як бути чесною з собою, будувати бізнес із душі, не продавати франшизу, бо “своє — це найкраще”, і чому Вінниця — це не про фонтани. Відверта розмова про силу, ритм, жіноче ком’юніті та життя після 28.
Ми маємо те, на що наважилися. На що Ти наважилася у своєму житті, і як це змінило тебе?
На те, щоб говорити «ні». Це найважливіше. Говорити «ні» токсичним людям, поганим стосункам, ситуаціям. Раніше я не вміла фільтрувати нічого. А зараз — я залишаю тільки те, що мені підходить. Інакше я просто не змогла б жити. Це було складно. Але воно того варте.
Що тебе підтримує?
Є дві речі: мій хребет — внутрішній стрижень. І дуже вузьке коло близьких. Так, знайомих у мене багато, я завжди в комунікації. Але друзів — дуже мало. Вони перевіряються роками.
Я — сама собі підтримка. Я завжди знайду для себе ресурс. Але є одна людина, яку я запросила до себе в команду. Вона — моя чарівниця, моя тінь, мій виконавчий директор. Я створюю пригоди, а вона — завжди «за». Вона не лише підтримує, а й може чесно сказати: «Це єрунда». Оце і є справжнє.
Як ти відчуваєш, що твоя справа має значення?
По-перше, команда. Вона стабільна. Людям комфортно. Ми створили філософію, яка підтримує і дає можливість жити добре.
По-друге, ми підтримуємо збори, волонтерів. Коли ми з командою долучаємось до чогось великого, і нам дякують — це важливо. Ми також підтримуємо інших дівчат у Вінниці, які щось створюють. Це не лише про гроші. Це про зустрічі, знайомства, вклад в людей.
По-третє — клієнти. Вони з нами роками. Вони кажуть, що ми для них — як друзі, як дім. І я бачу, що все, що ми робимо — недарма.
Чим ти займаєшся і чому саме це стало твоїм вибором?
У мене бізнес. Я розвиваю студії манікюру Divchata у Вінниці. У мене не було мрії про салон краси. Я взагалі не була майстром, не робила манікюр. Була така, більше «природна дівчинка».
Просто одного разу я пішла по салонах у Вінниці і шокувалась: дівчата в кухонних фартухах, каву п’ють біля клієнтів. Це було дуже неприємно. І в мені прокинувся бунтар: хочу — зроблю краще. Так з’явились Divchata. Інше ставлення, інший простір, інший одяг майстринь. Я хотіла інакше. І зробила.
Яку пораду Ти б дали тим, хто хоче займатися тим самим, що й Ти?
Я б дала дві поради.
Перша — сходіть з розуму одразу. Станьте трохи шаленими. Бо за поточних реалій в нашій країні бізнес починають тільки трохи крейзі люди. Якщо почнете аналізувати бізнес-план, прораховувати ризики та шукати гарантії успіху, то ніколи нічого не відкриєте. Бізнес починають серцем, а не калькулятором.
Друга порада — не занурюйтесь у конкурентів. Навіть на старті. Якщо ви стартуєте, то шукайте себе. Якщо зайдете у аналіз чужого, то втратите своє. А потрібно розкопувати себе. Тоді ідея буде чистою, живою, вашою. Гроші вкласти не так тяжко. Тяжко розкопати і втілити ідею із себе. Це така копанка, яка варта кожної хвилини життя.
Про історію з назвою divchata
Ми відкрилися за пів року до того, як у Вінниці з’явилися ще одні Divchata. Назва була для нас не просто словом — це була ідея, атмосфера, характер. Ми довго її обирали, надихалися серіалом “Друзі”, перевірили всі варіанти — у Вінниці такої назви не було. Ми замовили дорогу вивіску з підсвіткою, обрали жовто-сірі кольори, продумали кожну дрібницю. І зробили все щиро, без шаблонів, без копій.
Ми не мали ТМ, бо тоді це здавалось розкішшю. А через рік — отримали повідомлення в директ: “Хочемо обговорити використання нашої ТМ”. І ось — вони зареєстрували Divchata і пред’являють права нам. Було боляче. Було несправедливо. Але ми зібралися. І запатентували своє — Divchata In Space.
Тепер це офіційно — наша торгова марка. І ми вже знаємо, як себе захистити.
Висновок простий:
Будьте чесними. Будьте собою. І — реєструйте ТМ одразу.
Бути українкою — про що це?
Я б навіть сказала — українцем. Бути українцем сьогодні — це встигати за ритмом країни, відповідати на потреби, які виникають навколо. Хтось плете сітки, хтось донатить, хтось варить вареники, хтось просто слухає — кожен має щось своє, і це про емпатію. Також це — підтримувати українське: бренди, виробництво, бізнес. Бо кожна така покупка — це податки, робочі місця, внесок у країну.
Як проявляти свою гідність у щоденному житті?
Для мене це — бути чесною. Не давати пустих обіцянок, бути максимально прозорою в домовленостях. Це моя щоденна гідність
Як перетворюєш сміливі ідеї в реальність?
Для когось мої ідеї сміливі, для мене — нормальні. Але що точно рухає — це страх залишитись на місці. Я боюся регресу. А ще — жага пригод і емоцій. Життя — це емоції. І коли я реалізую ідеї, я створюю їх для себе і для своєї команди.
Звідки береш сили не зупинятися?
Спорт. Біг, зал, велосипед — це моє джерело енергії. Він допомагає скидати кортизол, який накопичується в стресі. Також — медитації, музика, природа. Я знаю свої джерела енергії і звертаюся до них, коли потрібно.
Що змінилося після рішучих дій?
Все. До 28 років я просто існувала. Жила як казали інші: батьки, люди, суспільство. Але з 28 почалось справжнє життя — з власними рішеннями, відповідальністю, з відкриттям себе. І саме з того моменту все змінилося кардинально.
Про безбар’єрність і доступність
Можливо, поки не стикалась глибоко. Але ми маємо пандуси, адаптовані простори. Якщо приходять клієнтки з обмеженнями — знаходимо рішення. Наприклад, дівчина, в якої лише одна робоча рука — ми робимо манікюр на одній руці й даємо велику знижку. Не акцентуємо, просто підтримуємо. Я завжди намагаюся реагувати на ситуації з розумінням.
Що для тебе означає Вінниця?
Це — окрема держава. Тому що це найкраще місто країни. Я була в багатьох містах України — і, хоч і несвідомо, але порівнювала.
Тому вважаю, що Вінниця — найкомфортніше й найкрасивіше місто. Знаєш, Україна межує з різними країнами, і формувалась наша історія по-різному. Наприклад, у Львові — архітектура Австро-Угорщини, на Сході — своя історія, свої непорозуміння. А от Вінниця — як серцевина Центральної України, той самий костяк українців. Ми її формували.
Архітектура тут, ну так, є трохи єврейської спадщини — наприклад, на Мурах. Але загалом той період був короткий. А все, що ми маємо зараз — це сучасна Вінниця, яка вже будувалась у незалежній Україні.
Це окрема держава ще й тому, що тут багато своїх героїв. Тут класна екосистема. У Вінниці розвивається багато локальних брендів. Тут усі свої. Тому для мене Вінниця — це про своє, про рідне, про незалежне.
Я живу тут уже 20 років — і саме тут зі мною сталося все найважливіше. Це місто — простір для розвитку. Тут дуже багато можливостей: для людей, для самореалізації, для відпочинку. Інфраструктура реально широка, усе на місці. Єдине, що б я змінила — розширила дороги.
Як це місто вплинуло на твій шлях?
Абсолютно прямо вона допомогла, тому що все, що в мене реалізувалося — сталося у Вінниці. Всі люди, яких я зустріла, всі знайомі, які допомагали мені будувати бізнес, будувати себе, свої стосунки з собою — це все сталось у Вінниці. Тому я цим всім вдячна цьому місту.
Мені здається, що я навіть бізнес відкрила для Вінниці. Тому що, як я вже говорила, у Вінниці бракувало сервісу, комунікації, ставлення до клієнта. Тобто я організувала бізнес саме для Вінниці і вінничан.
До мене неодноразово прилітали пропозиції про франшизу. Я не хочу продавати франшизу, тому що мій бізнес – це моє самовираження. Я не можу продавати свою ідею. Поки я можу її розвивати, я буду робити це сама.
Для мене цінно, щоб Divchata стали ДНК Вінниці.
Що варто знати про Вінницю тим, хто тут ніколи не був?
Перше — перестаньте думати, що Вінниця це тільки фонтани Рошен. Це мене вже кошмарить. Вінниця — це не про фонтани.
Вінниця — це атмосфера. Це Щедрик о 18:00 з вежі, це душа між тонкими вуличками на Мурах, на Соборній. Це про інший менталітет — серйозний, небанальний. У нас не легше, ніж у Києві. Навпаки, тут люди зубасті. Але це драйв. І якщо ти вмієш — ти вписуєшся.
У Києві й на дорозі простіше. Але сюди їдуть за душевним спокоєм. Тут зелено, класно, це не мегаполіс, але місто зі своїм перцем. Тут не буде легко. Але буде дуже комфортно.
питання іншій невідомій
Яка книга тебе змінила або справила на тебе найбільший вплив?
Я дуже багато читаю. Але, на жаль, не художню літературу. Хоча вважаю, що вона дуже важлива. Найбільше читаю про бізнес, саморозвиток або для натхнення.
Для мене справжнім відкриттям стала книга «Монах, який продав свій Ferrari». Вона дуже відома, але саме вона допомогла мені глибше зрозуміти себе. Я — дуже інтуїтивна людина, відчуваю зв’язок зі світом, і часто до нього звертаюся. У цій книзі мені відкрилася таємничість цього зв’язку. Я навіть виписала собі інструменти, які працюють — для себе, в моєму житті.
Ця книга — для мрійників. Для тих, хто хоче замислитись над своїм життям. Я дарую її всім своїм подругам.
Ти прям по ній практикум ведеш?
Так. Я люблю друковані книги, бо потім із ними працюю. У мене окремий блокнот, куди записую: «це зробити», «ось інсайт». Мої книги повністю розписані. Я нікому не даю читати свої книги — або дарую, або кажу, де можна купити. Бо це — моя історія.
У мене є мрія створити ком’юніті для жінок, які ведуть бізнес. Щоб ми могли підтримувати одна одну, ділитися досвідом, говорити відверто, без заздрості. Чи реально це? Чи можливо знайти таких людей? Чи це казочка, і завжди буде конкуренція?
ми подумали, ви можете захотіти щось спитати.
❤️ як хочете щось запитати героїню цього матеріалу,
або щось їй написати – сміливо пишіть в формі, їй буде приємно.
