Марія Заболітна
Вона назвала свою агенцію «Вперта» — і в цьому є вся суть. Це розмова про страх, відповідальність, команду, чесність і драйв. Про життя, де ти сама вирішуєш, а не чекаєш дозволу.
Львів
Ми маємо те, на що наважилися. На що Ти наважилися у своєму житті, і як це змінило ТЕБЕ?
Я наважилась ризикнути. Дуже довгий час я працювала в SMM — мені здавалося, що це справа мого життя. Але я в ньому не розвивалася, просто працювала. І ще — я не любила таргет, не любила налаштування реклами.
Та одного разу вирішила ризикнути просто заради того, щоб стати більш кваліфікованим спеціалістом. Спробувати — а раптом сподобається?
І мені сподобалось настільки, що я повністю пішла в нього. Створила команду, яка займається виключно налаштуванням таргету. І якби не цей ризик, напевно, я би зараз і далі працювала просто спеціалістом. Але точно не кайфувала б так, як я кайфую зараз.
Тому — піти в те, що було страшно. І на це я наважилася.
Що є підтримкою?
Для мене головне, щоб мене вислухали і справді почули. Мені не завжди потрібна допомога з вирішенням проблеми, бо найчастіше я можу впоратися сама. Але коли я можу поділитися тим, що турбує, і мене просто підтримають — цього вже достатньо, щоб рухатися далі.
Чим Ти займаєШся і чому саме це стало ТВОЇМ вибором?
Ми займаємося тільки налаштуванням реклами. Бо, як я казала, до того працювала в маркетингу — але мені дуже сподобалось працювати з рекламою.
Чому? Тому що там є дві складові.
Перша — це творчість. Рекламні креативи, підходи — без творчості далеко не заїдеш. І друге — це аналітика. Я маю досить математичний склад розуму.
Тому мені було важливо, щоб могла побачити свою роботу і проаналізувати її в цифрах. І, напевно, тому таргет і став такою моєю любов’ю і пристрастю.
Якщо говорити про агенцію, то загалом вона почала створюватися майже два роки тому. Починалося це просто з помічниці, коли я розуміла, що вже не можу працювати самостійно. І далі — потрохи, потрохи розросталося.
Зараз у нас вже повноцінний склад. Є проджект-менеджер, який займається комунікацією. Є тімлід, який допомагає таргетологам з реалізацією стратегії. Є дизайнери і монтажери, які займаються саме створенням креативів. Тобто, вже сформувалась повноцінна система того, як ми працюємо з проектами.
Ми співпрацюємо з різними компаніями по всьому світу. В нас немає нішування як такого. Ми працюємо з нерухомістю, працюємо з психологами, з товарним бізнесом, з доставкою їжі, з доставкою квітів.
Тобто — дуже-дуже різні бізнеси.
Також в нас є бізнеси по просуванню товарів в pet-ніші – дуже милі напрямки. В нас у всіх в команді є тваринки, тому ми особливо любимо роботу з такими проєктами.
Якщо говорити про те, чим ми особливі… Для когось, можливо, це не буде особливістю, для когось лише перевагою. Але, насправді, ми дійсно дуже глибоко підходимо до роботи з проєктами. У нас немає потоку як такого. Тобто, більшість бізнесів, які приходять працювати, працюють з нами роками.
— Ви згадували про сталість — і клієнтів, і команди. Це важливо для вас?
— Так, перше — це довжина співпраці з клієнтами. А друге — це довжина співпраці з тими, хто працює в команді. Тобто не так, що люди приходять-ідуть, ми постійно шукаємо нових, навчаємо нових. У нас в більшості — стала команда, яка приходить і залишається. І ми вже разом далі рухаємося.
Нам набагато цікавіше втримати клієнта, щоб він працював з нами довше, розвивати його бізнес, ніж щомісяця писати 15 стратегій для нових, які через місяць підуть. Мені це абсолютно не цікаво.
І тому ми поки що не розгалужуємось на різні напрямки. Хочемо робити те, що робимо, максимально якісно. Можливо, колись до того дійдемо. Я не зарікаюсь. Але хочеться, щоб це було свідоме рішення. Не тому, що так краще для бізнесу. А тому, що так краще для бізнесів, з якими працюємо ми.
— Ви не сказали, як називається ваша команда. Але я підгляділа. Ви — «Вперті». І, здається, це ваша особливість.
— Та, насправді, ситуація в нас була цікава. У нас була перша назва. Ми її затвердили, розробили брендинг, зробили під нею фотосесію, все оформили. І мені кажуть: «А ти перевіряла назву на реєстрацію торгової марки?» Я така: «Ого, ну так, треба перевірити». Ми перевірили. І виявилося, що в Україні вже є ZMist Investment y тій самій категорії, з тими ж КВЕДами. Ми не зможемо зареєструвати цю назву.
І от тут я завдячую назвою своєму хлопцю. Бо я після цієї розмови накидала 300 варіантів, як ми можемо називатися.
А він каже: «Ну не то. Все не про тебе. Ну, ну щось зовсім не то».
Я кажу: «Добре, а що про мене?»
Він: «Вперта».
Я така: «Хм. Вперта Адженсі».
Звучить класно. І ми так і залишились вже «вперті».
І я, чесно, від цієї назви кайфую. І, напевно, так мало статися, що першу не вдалося зареєструвати.
— Правильно. Бо впертою краще бути, ніж змістовною.
— Та-ак…
Як Ти відчуваєШ, що ТВОЯ справа має значення?
Напевно тут є три аспекти. Перший, нехай трохи егоїстично, але про мене. Я відчуваю себе реалізованою, потрібною, залученою. Відчуваю, що я фахівець у своїй справі. І це надихає. Особливо коли можу дати пораду, яка справді допомагає — і люди такі: «Ого, навіть не думав про це». Усвідомлення своєї експертності дуже тішить і дає розуміння, що я роблю щось важливе.
Друге — це клієнти.
Коли я чую фідбек від клієнтів про те, що наша команда класно працює, про те, що в нас гарно вибудовані процеси, що вони отримали гарний результат — оце, напевно, друге таке визнання. Визнання, яке йде ззовні. Це 100% дуже подобається, дуже імпонує. І хочеться рухатись у тому напрямку, щоб воно було на постійній основі.
І третє — це команда.
Бо коли я чую від команди, що їм комфортно працювати, що на попередніх роботах було не так, що зараз у них немає стресу, навіть коли виникають якісь стресові ситуації з точки зору задач — цього немає внутрішньо.
Немає цього напруження з боку команди, атмосфери. І це теж дуже надихає. Змушує думати: а як ще це можна покращити?
Щоб їм було комфортно, щоб це було класно, щоб люди не просто приходили до мене і йшли через декілька місяців — а дійсно залишались, тому що бачили тут розвиток, бачили якісь можливості.
Яку пораду Ти б дали тим, хто хоче "так як Ти"?
Чесно кажучи, це було складно. Я довго не делегувала, поки просто не вигоріла, бо працювала майже без зупинки. Було важко прийняти, що потрібно давати завдання іншим, контролювати, брати на себе відповідальність. Для мене це стало переломним моментом — усвідомити, що я готова відповідати не лише за себе, а й за команду. Бо будь-який бізнес — це, в першу чергу, відповідальність за людей. Не за їхнє життя, звісно, але від стабільної зарплати теж багато залежить. І це тисне. Але як тільки я прийняла цю відповідальність, то стало легше рухатися вперед. Що ще важливо — не думати, що все «і так зрозуміло». Я на цьому багато разів помилялась. Робочі процеси треба чітко прописувати. І ще дуже раджу на старті взяти консультації у кількох спеціалістів. Це зекономить багато часу і нервів. Помилки будуть, але їх буде менше.
Бути українкою — про що це?
Бути задіяною хоча би в якомусь форматі. Тобто, це або формат донатів, або формат волонтерства, або формат будь-якої допомоги ЗСУ, якщо ви не в ЗСУ.
як ти проявляєш гідність у щоденному житті
Для мене гідність — це, напевно, відвертість.
У мене з дитинства так закладено. Я не вмію брехати. Не навчилась. Не знаю, добре це чи погано. Іноді — погано, насправді. Але — не навчилась. І для мене гідність, напевно, найбільше — у тому, щоби бути чесною. І з людьми, і з собою.
І це стосується однаково дружби, особистих стосунків і бізнесу.
Якщо до мене приходить клієнт, і я розумію, що він готовий мені заплатити, але я бачу, що в нього нічого не вийде — я відмовляю.
І так завжди. І за це мені люди вдячні.
Потім вони повертаються. З новими ідеями. Або рекомендують мене. І для мене це гідність — бо я можу використати ситуацію в моменті, але далі втрачу набагато більше.
Тому — бути чесною. От так.
Про безбар’єрність і доступність
Відносно креативів – це 100% не використовувати бежеві, білі – все має бути читабельним, зрозумілим. Також у всі відео додаємо субтитри, як для зручності, так і для доступності. Насправді, ми мало впливаємо на такі внутрішні аспекти бізнесів, з якими ми працюємо. Також багато з них знаходяться за кордоном. Але це дуже гарне питання, про яке я точно замислююсь і подумаю яким чином ми можемо бути корисні в цьому напрямку.
Як вдається перетворювати ідеї в сміливі ідеї, і в реальність?
По-різному. Дуже по-різному.
Насправді, деколи ідеї виникають, коли я спілкуюсь з іншими — власниками бізнесу, просто людьми. Багато ідей — ввечері перед сном. Це найгірший період для генерації ідей, бо реалізувати одразу не можеш, а в голові просто несе.
Як реалізовую? Реалізовую досить швидко. Якщо не реалізовую швидко — значить, швидше за все, не реалізую взагалі. Ну, така в мене історія.
Якщо це ідеї по проєктах — я одразу надиктовую команді, щоби вони могли взяти їх у роботу, якщо ще не вечір. Або на наступний день. Якщо це ідеї по команді, які маю реалізовувати сама — просто записую в Телеграмі. У мене є окремий канал під команду, де я фіксую всі думки. І стараюсь на наступний день усе втілити.
Бо є ідеї, які затягуються в часі. І тоді я розумію: значить, це не зовсім моє. Не те, що я хочу реалізувати. Бо я собі відчуваю, що якщо я дійсно хочу — воно дуже швидко йде в роботу. Якщо ні — значить, треба відкласти і подумати ще раз.
Як продовжувати навіть коли здається, що все нереально
Дивлюсь на нашу назву.
Ні, насправді — буває. Буває таке, коли вже руки опускаються, думаєш: нічого не виходить, не вийде, не знаєш, як з цим справитись. І тоді просто треба… з цією думкою переспати. Просто лягти з нею.
Бо звечора воно дуже сильно може нагнітати. А зранку встаєш — сонечко засвітило, і думки трошки міняють напрямок. От і все.
Зранку завжди легше. Принаймні мені.
Як змінилося життя, коли вирішуєш ти, а не замість тебе
Драйв від того, що ми робимо. Як ми це робимо.
І навіть якщо не виходить — то те, як ми підходимо до роботи. От, напевно, це найбільше мені подобається.
Я деколи дивлюсь збоку на те, як працює команда. Не те, що не заглиблюючись (бо я завжди заглиблююсь), а просто дивлюсь збоку, як клієнт. І я від цього дуже кайфую. Тому — драйв. Від усього цього.
розкажи про своє місто
Я зі Львівської області. До 10 років жила в селі. А в 10 переїхала до Львова.
І от вже… вже 13 років тут. Уже більше львів’янка, ніж з області.
А яким я відчуваю Львів? Насправді — дуже різним. Я багато років жила на Сихові. На Сихові, який люди дуже не люблять, бояться. Але він для мене максимально рідний. Максимально спокійний. Такий спальний район, у який я досі приїжджаю. І там розслабляюсь. Видихаю.
Зараз вже 5 років живу трохи в іншому місці. Точніше — це теж Сихів, але інший відрізок. Він вже не зовсім рахується Сиховом. Тут інший ритм життя, інший темп. Не такий, як в центрі, активний. Але активніший, ніж той, до якого я звикла.
Тому, коли я дивлюсь на Львів, у мене в голові — така картинка. Як ядро Землі. Центр — це червоне ядро. Суперактивне. Там люди — як мурашки, бігають, все несеться. Я зараз живу в помаранчевому — в плюс-мінус темпі.
А Сихів для мене — це зелена зона. Для того, щоб видихнути.
Що розказати про вінницю?
Вінниця. Ранок. Ви заходите в кав’ярню, де час не біжить — він дивиться на вас крізь скло антикварних годинників. Це не просто кафе, це — «Пан Заваркін та син». Тут не готують еспресо «на виніс», бо звідси не тікають. Тут залишаються.
Вітальня щасливого часу — так вони самі себе називають. Музей-кав’ярня на вулиці Соборній, де чай і кава подаються поруч із історією. Історією єврейської родини, бізнесом до революції, втечею до Парижа, США. І тією Вінницею, яка ще пам’ятає запах сандалового мила і шурхіт газет на дерев’яній лавці.
«Пан Заваркін» — це не кав’ярня. Це м’який перехід між “було” і “є”. Місце, де навіть повітря — з ароматом часу.
питання невідомій жінці
— Чому важливо мати активну громадянську позицію?
— Для мене активна громадянська позиція – це коли людині не соромно перед собою. Кожен зараз робить щось по-своєму: хтось донатить, хтось поширює збори, хтось їх організовує, хтось допомагає діями, навіть не маючи коштів. Але суть у тому, що ця людина хоча б якось дотична до змін, до того, щоб усе це нарешті завершилось і ми могли жити в спокої. Активна позиція – це про небайдужість і готовність діяти там, де можеш.
Питання наступній жінці:
Який був найважчий момент в карʼєрі і як його подолали?
ми подумали, ви можете захотіти щось спитати.
❤️ як хочете щось запитати героїню цього матеріалу,
або щось їй написати – сміливо пишіть в формі, їй буде приємно.
