Печиво, яке підіймає настрій

Мудра й турботлива, вона, як мама міста, дорослих і дітей годує авторським імбирним печивом.  Лариса Григорук,  засновниця мережі Авторського імбирного печива Лори Григорук, розповідає нам про творчість і те, як ще колись шкільні штампи ніколи не бути художницею чи господинею зробили з неї леді, яка пече надсмачне печиво в місті.

  Авторське Імбирне Печиво Лори Григорук «LarBas» | 097 350 9736

Як усе починалось?

Певно, традиційно. Три з половиною роки тому я абсолютно випадково потрапила на курси з айсингу. До того часу  ніколи не знала, що айсинг – це біла цукрова пудра, якою розмальовують пасхальну здобу.  Так я побачила, як декорують торти, пізніше – печиво. Вирішила спробувати сама: розмалювала печиво й подарувала його друзям. Ті передарували його своїм друзям, після чого отримала запити на виготовлення такого ж печива ще. Була здивована тим, що печиво не їдять, але замовляють.

Що найперше пригадуєте з розвитку власної справи з виготовлення авторського імбирного печива?

Напевно, майстер-класи, які започаткувала  у Вінниці – до мене взагалі ніхто не проводив такі з розпису імбирного печива.  Уперше то було на День Європи. Мене запросила міська рада за умови, що я всіх здивую. Хвилювання було величезне, але бажання заявити про себе виявилось сильнішим – тому ми з командою  погодились розмальовувати печиво безпосередньо на вулиці.

Уже потім запатентували цю техніку і з того часу розмальовуємо печиво, проводячи різноманітні майстер-класи.

Завжди, розпочинаючи власну справу, ми маємо певні страхи. Які у вас були та як ви їх долали?

Знаєте, я не розпочинала власну справу, тому в мене не було страху абсолютно.  Все просто прийшло само собою:  я дарувала печиво, робила з дітками майстер-класи, і це поверталося мені замовленнями. Це було і є хобі, яке переросло у справу.

Зараз це бізнес чи також хобі?

Ні, сьогодні це вже бізнес.

Коли зрозуміли, що варто на цьому робити бізнес?

Коли почала спати 1-2 години на добу й відчула, що дуже виснажена. Я все своє життя пропрацювала в центрі зайнятості, займаючи досить високі посади. Та настав час, коли важко було поєднувати основну роботу й печиво. Тож вибрала творчість, роботу з дітьми, можливість віддати себе тій діяльності, яку дійсно люблю і заради якої можу не спати.

Де взяли рецепт печива?

За основу ми взяли англійське печиво, рецептом якого поділилась подруга. Допрацювали, внесли свої зміни. То відбувалось вночі, так як ще працювала вдень, і для печива й творчості залишалися лише ночі. Я урізноманітнювала базовий рецепт, годуючи щоранку  дітей та чоловіка. А потім настав ранок, коли вони сказали, що уже наїлись печива і визначили найкращий рецепт, за яким печиво виходить найсмачніше. Я запатентувала рецептуру, яку вже не змінюємо при випіканні.

Від початку і до сьогодні я використовую тільки натуральні інгредієнти. Собівартість печива досить велика, тому що мед, імбир, кориця, кардамон досить вартісні. Але мені принципово використовувати саме якісні продукти, тому що то відображається на смаку. У вдячність за це мої клієнти дарують мені вирубки, фарби, фартушки, прянощі, передають то все з-за кордону.

Чи вчилися ви десь дизайну?

Ні, у мене дві освіти: одна технічна, а друга економічна. У школі мені казала вчителька малювання, що я ніколи не буду малювати взагалі. Вона ставила мені четвірку тільки за винахідливість, тому що я малювала не так, як усі. Вчителька праці казала, що з мене ніколи не вийде господині і що готувати я не вмію. Чому вони так вирішили, я не знаю. Та, не зважаючи на от такі штампи, які мені намагалися «приклеїти» в школі, з мене вийшла і господиня, і трішки художниця.

Навчіть їсти ваше печиво! Його жаль з’їдати, бо воно дуже красиве…

Саме для таких шанувальників, як ви, ми спеціально створили печиво, яке взагалі без декору, просто до кави.

Що повинна мати в собі жінка, аби залишатись жінкою, такою, якою природа створила?

Колись мені сказала одна пані, мудрість якої я несу через усе життя, що від жінки повинно пахнути молоком і медом. Удома має пахнути випічкою, а від жінки – мамою.  Це аромати, які об’єднують різних жінок,  мені здається, будь-якого віку.

Фото: Таня Петрова

про людей, які змінюють.
бо “не святі горшки ліплять”.