Ще Шиллер колись говорив, що любов та голод правлять світом. В якійсь мірі воно так і є: прокинувшись вранці, ми шукаємо рідні риси обличчя, аби поцілувати, і йдемо на кухню, аби поснідати. І все починається з закоханості, яка переростає в любов, шлюб, дітей.
Справжній СНІДАНОК НАРЕЧЕНОЇ пройшов в п’ятницю в ресторані CHURCHILL- INN. Організований весільним салоном ВІНЕЯ та за підтримки журналу Амбітна пані, він став першим ранком теплих зустрічей наречених, дружин, жінок та дівчат, які розділяють з нами такі цінності, як міцна сім’я, терпимість, розуміння, чесність, взаємодоповненість та свобода.
Ставши на поріг сімейного життя, ми змінюємо свій побут, режим дня, деякі ваблення. Та надважливо зберегти цілісні почуття, повагу один до одного, інтерес. Дуже гарно про те пише Гері Чепмен: ” В реальном мире в раковине умывальника всегда остаются волосы, а зеркало покрыто маленькими белыми пятнышками. Это мир, в котором обувь сама не найдет себе место, где дверцы шкафа не закрываются сами собой. Как только влюбленность завершит свой естественный путь – мы вернемся в мир реальности и начнем выдвигать претензии. Влюбленность не является актом желания или сознательного выбора. Любовью она не является, так как не требует усилий. Мы кажемся уже совершенными, тот, кто влюблен – не заинтересован в развитии другого. Волевая любовь состоит из причины и эмоций, требует усилий и дисциплины. Это решение расходовать энергию на усилия, которые принесут пользу другому человеку.”
Про те й говорили. А ще ділились емоціями від того, як обиралась сукня, як готувались до весільного танцю, якими деталями насичували романтичну подію, як підбирали фотографа, аби він зумів на світлинах зупинити час і відтворити день весілля.
Але, напевно, одним із наважливіших маркерів, які сформувались на сніданку, стало те, що вінничанки і вінницькі компанії не лише приймають участь в побудові cуспільних ціннісних діалогів, але й модерують і заохочують їх.
