Повернутись назад

АННА ДУМАНСЬКА: муза для свого чоловіка, власника меблевого виробництва

Вона  мати трьох дітей, дружина і домогосподарка. Також радниця, помічниця і просто муза для свого чоловіка, власника меблевого виробництва.

Що ти робиш для жінок і як замовити твої послуги?
Ми з чоловіком просто здійснюємо жіночі мрії. А інколи робимо те, про що вони навіть не мріяли. Кожна жінка – це серце родини. А щоб серце легко працювало, йому потрібен комфорт та зручність. Ми з чоловіком це забезпечуємо. Найулюбленіша моя справа – створювати для жінки кухню її мрії. Адже кухня – це центр дому та сім’ї. Модернова чи класична, мінімалістична чи затишна. З кожною цікаво працювати від етапу голих стін до повного вмеблювання. Також робимо спальні — для комфортного відпочинку, дитячі – мрія кожного малюка, вітальні – захоплення для гостей, шафи та гардеробні – найзручніше зберігання речей. Самі в співпраці з клієнтами готуємо проєкт, потім своїми руками робимо меблі. Повністю ручна робота. А в кінці привозимо і монтуємо меблі.
Найбільше люблю момент, коли готові меблі займають своє місце в оселі. І захват господині, коли вони перевершують усі її очікування. Ми даруємо жінкам радість, комфорт, зручність, затишок.
Наші роботи можна побачити в соціальних мережах https://www.facebook.com/profile.php?id=100001138195849  та https://www.instagram.com/annadumanskaia
Послуги замовити можна там само, чи за телефонами 0985864383 та 0985864384

Ти розвиваєш власну ідею чи підтримуєш чоловіка? Що в твоєму виборі важливо?
Меблевий бізнес – це чоловічий бізнес. Це точні прорахунки, технічні деталі, мозолі на долонях і перенесення вантажів. Спочатку це була його справа, до якої я не відносилася серйозно. Але от він займається цим понад 10 років і я повільно втягнулася в це, покинувши свою роботу. Це стало нашим сімейним бізнесом, в якому чоловік працює з клієнтом, прораховує технічні моменти, складає проєкт, працює руками. Син інколи допомагає йому. Я працюю скоріше в бухгалтерії, скидаю замовлення. Останні шість місяців я теж почала працювати з інструментом, адже люблю навчатися нового і хочу розумітися на усіх технічних моментах (наприклад, як скласти шухляду, чи якою має бути відстань між фасадами і як того добитися).
В моєму виборі роботи важливо приносити задоволення людям і бути корисною та затребуваною. Мене не хвилює, коли колеги мого чоловіка бачать мене з інструментом в руках і дивуються від того, що я щось прикручую чи збираю. Мене скоріше це мотивує і веселить. Люблю руйнувати стереотипи про жінок.

Хто ваші клієнти і що змінюється в їх житті після того, як вони у вас замовляють меблі?
Зазвичай, наші клієнти постійні, яким ми майже повність меблюємо оселі. Також їх родичі, друзі чи знайомі. Останнім часом ми почали робити меблі дітям наших старих клієнтів. А це вже говорить про стабільність і якість. Наші задоволені клієнти найкраща реклама для нас.

Ти закінчила Вінницький політех. Як то вплинуло на твоє подальше життя?
Про політех то болюча тема, яку не люблю підіймати, проте мушу, бо свої помилки треба визнавати. Навчання в політесі покинула після третього курсу, про що шкодую вже більше п’ятнадцяти років. Можливо, так склалися сімейні обставини, або то був у мене період бунтарства.
Я пізніше отримала іншу, економічну освіту. Навіть шість років працювала у банку, проте про політех шкодую мало не щодня.

Що у твоїй сім’ї є традиційного, а що – новаторського?
Наша родина – традиційна українська родина, в якій діти виховуються за тими ж принципами, за якими виховували нас. Намагаємося показати дітям, що робота формує людину. Хочемо навчити, що цінність людини визначається не ціною та кількість її гаджетів, а книгами, які вона прочитала, і якою особистістю вона є.

Якби відмотати назад і пережити заново, що б ти зробила інакше?
Прислухалася до маминих порад.

Ти почала малювати: для чого і що ти при цьому відчуваєш?
Малювати почала кілька місяців тому, допомагаючи доньці виконати домашнє завдання з дитячого садка. Ніколи не малювала до цього, не рахуючи розмальовки. І тут мене затягнуло… Я спробувала щось нове для себе. І люди говорять, що в мене досить непогано виходить. Малюючи швидкі, яскраві малюнки, отримую неймовірну естетичну насолоду. Я відпочиваю морально і фізично. Як мала дитина дивуюся, коли по мокрому папері, як восьминіг, розтікається краплина фарби, яка стає усім, чим я захочу. Малюючи, я здійснюю подорож в інший світ. Вносячи різноманіття в щоденні «дні бабака» дім-робота-діти-дім.

Розкажи про місто в якому живеш, і за що його любиш
Живу я в маленькому містечку Дунаївці на шляху між Хмельницьким і Кам’янцем-Подільським. Ми провінційне містечко, де усі одного знають, життя тече повільно, рідко щось змінюється і звідки хоче вирватися уся молодь. Але я завжди хотіла повернутися сюди, їдучи на навчання у Вінницю. А повертаючись, відчувала, що саме тут моє серце, бо тут мій дім. Люблю це місто, бо воно виростило мене. Це місце, де доля звела мене з моїм чоловіком. Люблю це місто, бо воно безпечне для моїх дітей.

Якою ти пам’ятаєш Вінницю?
Вінниця для мене – як другий дім: з привітними людьми, маленькими трамвайчиками та веселим студентським життям. Вона, ніби мої рідні Дунаївці, тільки в десять разів більша. На жаль, своїм дітям Вінницю поки не встигла показати. Але це є в планах.

Розкажи про те, що ти любиш і за якою справою у тебе зникає час?
Зараз малювання — моя найбільша пристрасть. Це тільки моє, це особисте, це те, чому я віддаюся більше, ніж на сто відсотків. Я навмисно встаю на годину дві раніше за всіх, щоб мати тихий час на улюблену справу. В планах навчитися робити інтер’єрні замальовки. Але це більше про роботу. А зараз я насолоджуюся простими яскравими малюнками, які мене бадьорять і дарують гарний настрій на весь день.

Як ти себе хвалиш?
Рідко хвалю себе, адже нема межі досконалості 

Як ти себе свариш?
Навчилася не сварити себе за те, що не зробила, або зробила не правильно. Адже усе це можна виправити. Сварю себе за те, що завжди відкладаю бюрократичні справи на завтра з понеділка, потім (дуже не люблю цю справу)… А також за пізні перекуси. 

Як ти себе мотивуєш?
Найкращим мотиватором для мене є подорожі. Адже після відпочинку і нових вражень, знову закохуєшся у свою роботу.

Як це, бути жінкою
Для мене, бути жінкою – це бути серцем сім’ї, порадницею і мотиватором для всіх її членів. Віддаватися цьому на всі сто відсотків. І не забувати про себе в щоденному божевільному ритмі, не забувати про речі, від яких отримуєш задоволення та енергію, як то малювання, спорт, чи навіть сон. Бути жінкою – це любити себе і турбуватися про себе. Адже тільки в щасливої жінки самореалізований чоловік, виховані слухняні діти, ще й випікається пиріг у духовці.

Що ти встигаєш, а що – ні?
Майже ніколи не встигаємо вкластися в терміни, які обумовлені з клієнтами. Постійно з’являються якісь нюанси, яких ми не очікували. Інколи це пригнічує…

Людина, яка склала вплив на те, ким ти є зараз
Моя мама і бабуся. А кума навчила любити себе і витрачати на себе час та кошти.

Книга, фільм, навчальний канал
Здебільшого слухаю аудіо книги, коли малюю. Сподобався Марк Менсон «Тонке мистецтво забивати на все». Дуже раджу для жінок, які розчинилися в роботі, дітях та побуті.


Фото надані Анною Думанською