Ти могла виїхати будь-де, але залишилась в Вінниці. Чому?

Ти знаєш, я навіть не розглядала цей варіант. І у мене чомусь була така віра, що тут мені буде безпечно. Це по-перше. А по-друге, на мене, напевно, також вплинули мої близькі, моє оточення, які майже всі залишилися в рідній Вінниці, продовжували з першого дня виходити на роботу, працювати, допомагати іншим людям. І я теж разом з ними. Цією енергією єднання, вірою я наповнилася і також продовжила свій шлях саме тут. І, хоча по нашій області теж трішки “бахнуло”, але навіть попри це Вінниця залишається якимось таким особливим містом. Можна було б навіть подумати, що Вінниця – окремий часовий пояс.

Тут настільки відчувається спокій, вповільнення, що б не відбувалося.

Якась така з’являється гармонія і якраз саме цього у такий важкий час, посеред якого ми живемо, цих всіх моментів, цих всіх відчуттів зараз особливо не вистачає.

А Вінниця своєю енергією, своєю атмосферою, її жителями, її гостями таки заряджає. І мені, до речі, дуже приємно чути від своїх друзів, які сюди переїхали або приїздили в гості, читати десь в соц.мережах, коли люди з інших міст пишуть: “Відчуваю себе в Вінниці, як удома”, або “Ваша Вінниця неймовірна”. Також цим я пишаюся. І розділяю, що зараз, у цей період, Вінниця стала прихистком для багатьох людей і дарує спокій і віру у краще своїм мешканцям також.

Що ти робиш в період війни?

Під час війни я займаюся тим же, що і займалася завжди. Творчістю. Я також викладаю, проводжу уроки. На даний момент поки що лише з дітками. Хоча і думаю вже, щоб відновити вживу з дорослі заняття по ораторській майстерності. А поки що це онлайн та дітвора.

Що я з ними роблю? Я працюю з дітками на основі студії “Бібліофан”. В мене зараз є два напрямки, письменницькі. Казкарята, молодша вікова категорія. З ними ми пишемо казки. Я їм допомагаю, розповідаю всякі письменницькі фішечки, моменти, схеми, надихаю, підказую, даю дуже цікаві вправи. Вони зі мною діляться, радяться стосовно їх казок. Вже влітку буде видана збірка казок.

Також в мене є ще трішки старша категорія – це фентезі. Доречі, з казкарятами працюю не лише я. Ми поділили нашу групу казкарят між двома викладачами. Також в мене ще є окремо моя група по фентезі. Колись я дуже хотіла собі курс по написанню фентезі історій. Минулого літа прописала собі програму, все продумала, дуже над нею довго працювала, щоб її скласти. Дуже хотіла набрати групу тоді, восени, і разом з ними створювати фентезі історії. Але, нажаль, ми не змогли набрати групу, тоді кілька людей лише записалося і все. І якраз зараз я своїм же діткам запропонувала альтернативу, написати з ними фентезі історії. І вони погодилися. І я зараз працюю зі своєю групою, там де я є куратором голосу казок. Мої діти стали маленькими письменниками/письменницями з фентезі. І ми зараз створюємо свої фентезі світи, прописуємо персонажів. У нас також має вийти влітку альманах фентезі історій.

На даний момент – це моя основна діяльність. Саме ось ці онлайн уроки, до яких я готуюсь, також щось придумую, надихають. Вони мені також діють віру в краще, енергію. Тим більше, коли працюєш з дітками, вони дуже щирі. Ці уроки відбуваються не групою в онлайні. Я працюю з кожним індивідуально для кращого результату.

Також за цей час я ще займаюся окремо своєю письменницькою діяльністю. Я подавала свою творчість в один всеукраїнський альманах, де зібрали твори, поезії, прози молодих українських письменників та поетів. Його надрукували, він має назву “Подих весни”. Це альманах, збірка не для продажу, яка буде надіслана в українські бібліотеки в певних українських містах. Щоб популяризувати нашу українську мову, літерату, культуру. Тому що мова також зброя. І зараз я якраз працюю в цьому напрямку, готую матеріал для наступної збірки, у яку мене також запросили і буде мати назву “Відродження “.

А ще відбувся нещодавно концерт, де мене запросив ресторан Fаctorу виступити на підтримку ЗСУ. Я иступила зі своєю прозою, зі своїми віршами. Під музичний акомпонемент Макса Тріски. Ми таким чином подарували людям трішки віри і таких гарних, позитивних емоцій, ще більше зміцнили спільно нашу надію, нашу віру у краще. А ще ми таким чином зібрали гроші для потреб на передову.

А ще поділюся, мене дуже здивувало і я досі під враженням: як артист, я звикла отримувати квіти на концертах. Я це дуже чекаю, люблю, я за це дуже дякую. Але не могла подумати і навіть вважати, щоб люди у воєнний час прийшли на виступ і принесли квіти… Я була дуже здивована від цієї кількості квітів, яку мені подарували: люди купили квіти і прийшли до мене разом з квітами. І мене це неймовірно розчулило, тому що це ще раз демонструє, які у нас прекрасні, душевні люди. Як вони хочуть робити комусь щось хороше, як вони поважають чужу працю, чужий талант. Україна – просто країна неймовірних людей, я в цьому переконуюся щодня. І ось на своєму самоприкладі також переконалася.

Анна Вараниця
Режисер. Сценарист. Актриса
https://www.facebook.com/annavaranitsa

Я та людина, яка намагається зараз жити незважаючи ні на що, яка намагається підтримувати. Як я можу і кого я можу. Трішки ділитися своєю енергією, чимось заряджати також когось. І я та людина, яка не може і не вміє не творити. І зараз ось цей такий важкий час мені також показує, що насправді немає слушної, або не слушної можливості, ситуації. Треба просто брати – і жити, брати – і любити, брати – і творити. Тому що життя дуже непередбачуване і ось це Carpe diem – моє улюблене з латині. Лови момент. Цей вислів тут зараз мені дає сили це все робити і самій створювати собі слушні нагоди і можливості, і їх втілювати.

Також хочу побажати всім нам не втрачати віру в серці, заряджатися, заряджати всіх своєю енергією, розуміючи те, що ми всі як єдиний організм пов’язані одне з одним. І, звісно, швидше нам всім перемоги і мирного неба над головою.