32 різні вінницькі жінки озповідали свої історії і дарували щось, що залишиться в домі згадкою.

Залишилась вдома. Стала маленькою частинкою волонтерського центру Шахіна.

На початку війни справилась зі своїм страхом і тривогою

Як їхати? Тут мама і брат, тут могила батька ..ні, допоки ворог не ввійшов в місто, не можу поїхати!

Але знаходитись за кордоном і знати, що вдома не спокійно, я не мала бажання.

Було страшно їхати у невідомість, не маючи великих заощаджень, а в себе вдома “стіни гріють”.

З приходом війни не було думок виїжджати. Адже розумію, що тут можу бути корисною.

Для нашої сім’і взагалі війна почалась не в 2022, а ще в 2014 році, коли почалася війна на сході

Дончанка. Живу в Вінниці вже 8 років, для мене це безпечне та затишне місто.

Бажання бути вдома на своїй землі пересилило всепоглинаючу тревогу та страх перших тижнів