вдома

Марина Прісняк-Ряба та Ольга Щербакова розпитують у вінничанок як то воно, бути вдома у період війни.

Ми ВДОМА

32 різні вінницькі жінки озповідали свої історії і дарували щось, що залишиться в домі згадкою.

Іванна Лукашенко

Залишилась вдома. Стала маленькою частинкою волонтерського центру Шахіна.

Тетяна Мишковська

Як їхати? Тут мама і брат, тут могила батька ..ні, допоки ворог не ввійшов в місто, не

Анна Турапіна

Але знаходитись за кордоном і знати, що вдома не спокійно, я не мала бажання.

Людмила Мороз

Було страшно їхати у невідомість, не маючи великих заощаджень, а в себе вдома "стіни гріють".

Ганна Головко

З приходом війни не було думок виїжджати. Адже розумію, що тут можу бути корисною.

Вікторія Якимець

Для нашої сім’і взагалі війна почалась не в 2022, а ще в 2014 році, коли почалася війна

Тетяна Вакулич

Дончанка. Живу в Вінниці вже 8 років, для мене це безпечне та затишне місто.

Вікторія Валявська

Бажання бути вдома на своїй землі пересилило всепоглинаючу тревогу та страх перших тижнів

Валентина Якобчук

Якщо усі виїдуть, хто залишиться тут? Кому бути у тилу. Україна – це люди, то не кордони.

Юлія Вакула

Війна стосується кожного і у кожного свій фронт. Мені дістався інформаційний і волонтерський.

Ганна Слободянюк

Одразу вирішила залишатися до тих пір, поки сюди не дійшли орські війська. Я дуже люблю місто

Юлія Свєтлова

В мене взагалі не стояло питання залишати країну. Хоча був момент наприкінці другого тижня війни...

Інесса Паридуха

У Вінниці була з перших днів.. Але вирішила без крайньої потреби не виїзжати.