Ти зараз у Вінниці? Чому?
Я у Вінниці, бо люблю своє місто, своїх людей і свою роботу. В перший день війни я сиділа і думала, що робити взагалі. По плану був манікюр, я його і робила. Сиділа на телефоні, слухала знайомих з-за кордону, що кричали криком “Їдь звідти негайно!”, намагалась зрозуміти, що війна – то реальність, це не вигадки. Думала чим можу бути корисна тут. Думки кудись їхати самій не було взагалі, єдине що – як відправити у безпечне місце дитину.
Я – керуюча мережею магазинів, і з малою за руку, з тривожними рюкзаками за плечима ми обходили під сирени торгові точки. Лишилася – бо розумію, що якщо запанікую я, то паніки буде багатенько: всі дівчатка, у багатьох – дітки.
Я не маю права просто втекти і залишити людей сам на сам з їхніми страхами, переживаннями, і наодинці з війною.
Кожна відчуває на собі вплив війни, навіть якщо ми в порівняно безпечному місті. І ми йшли на роботу, бо хто як не ми?) І щодень багато говорили, з чим зіштовхнулися. Скільки нервів і агресії навколо, і скільки милих і неймовірно кайфових моментів було.
Навколо нас дуже багато любові, залишається лише її помічати.
Ми ділимося постійно, і думаю саме це тримає мене особисто у Вінниці, і моїх дівчат також) Бо хто ж крім нас нагодує наших гостей смаколиками. Дитина наразі в безпеці, за кордоном з моєю мамою, а я тут- з дівчатами. Ми волонтеримо з перших днів війни, допомагаємо посильно тим, хто потребує.
І я думаю, у Вінниці з мене більше користі, ніж деінде. Стан душі-дивний. По-черзі молюсь і матюкаюсь. Але – тримаємось)
Сподіваюся, що нікому нікуди не потрібно буде їхати, хіба в гості. Вірю у Бога і ЗСУ
І не втомлююсь захоплюватись нашими захисниками
Що робити, щоб Вінниця була затишним містом для всіх нас?
Як на мене, наразі було б важливо ще більше покращити комунікації та організацію – допомоги тим, кому Вінниця стала другим домом. Часто люди не знають, куди звертатися, щоб отримати необхідну допомогу. А загалом – найкраще, що ми можемо робити наразі – це жити в тих правилах, в яких звикли: не смітити, поважати один одного. І навіть якщо хтось раптом те порушує, то в просторі, де всі підтримують комфорт, всі решта навчаться робити те саме. Просто робимо свою роботу найкращим чином, наскільки то можливо. Кожен на своєму місці. Хтось підтримує громадський порядок, хтось-прибирає, хтось висаджує неймовірної краси квіти, хтось-навчає, лікує, підтримує, хтось-пише.
А ми – продаємо фрукти і овочі найкращим чином, наскільки то можливо наразі)
Кожен має робити свою роботу з любов’ю. Це і є наше комфортне місто – де кожен робить своє якнайкраще.
Діана Кравчук
Керуюча мережі Фруктова Лавка
https://www.facebook.com/dianka.zakohanavzhittya
