Повернутись назад

ГАЛИНА ВОРОБЙОВА: косметолог та авторка арт-терапевтичного проекту «Жіноче життя»

Хто ви і чим займаєтеся?
Вона — косметолог. Арт-терапевт. Авторка онлайн-проекту «ЖІНОЧЕ ЖИТТЯ», в рамках якого проходять різноманітні заходи, присвячені розвитку жінки. Онлайн-конференції. Дівочі вечори. Арт-зустрічі і фото-проекти. Вона є авторкою двох колод Метафоричних Асоціативних Карток «Пробудження сили» та «Мій улюблений внутрішній звір». Третя колода МАК «Жінка очима чоловіка» ще в розробці. Ведуча психологічної Трансформаційної гри «Важливе про себе 2. Я і гроші». Добра, творча, активна та креативна особистість.
І тотальна оптимістка.

Що ви робите для жінок і як з вами зв’язатися?
А допомагаю жінкам відновити свою зовнішню та внутрішню красу різноманітними методами. Віднайти та розкрити свій величний потенціал та почати реалізовувати себе.
Зв’язатися зі мною можна за номером вайбер та whatsapp +380964369711.
Чи за посиланням у соц. мережі фейсбук
https://www.facebook.com/galina.vorobyova.52

Розкажіть про місто,в якому живете?
Я мама двох чарівних підлітків. Селені 13років, а Кириллу 11,5.
І проживаємо ми у маленькому містечку Немирів, що розташоване біля Вінниці.
Славиться воно, в першу чергу, Палацом княгині М. Щербатової. Він побудований в XIX-XX ст. на місці середньовічного замку і пізнішої садиби магнатів Потоцьких. Княгиня Щербатова отримала Немирівський маєток у спадок від свого діда — графа Б. Потоцького. За її замовленням чеський архітектор І. Стібрала за участю Г. Грінера і Е. Крамарж побудували двоповерховий палац у стилі неокласицизму. Навколо палацу бельгійський паркобудівельник Ван Гєєрт розбив великий парк площею 85 га, який налічує зараз понад 160 видів дерев і чагарників: дуб, сосна звичайна, чорна і веймутова, бук червоний, акація біла, ялина звичайна і блакитна, граб, ялиця, ясен, кавове дерево, гінкго, платан і ін. Парковий фасад палацу охороняють дві скульптури сонних левів. Від старих садибних будівель залишилася тільки квадратна водонапірна вежа в середньовічному стилі. Під час Першої світової війни княгиня Щербатова влаштувала в палаці лазарет, в якому сама працювала сестрою милосердя. Загинула вона під час Громадянської війни від випадкового пострілу. Зараз у палаці розташований санаторій «Авангард», проте відвідувачі можуть вільно милуватися добре збереженими інтер’єрами. Стіни прикрашені картинами українських майстрів з колекції колишньої господині. У головному холі на почесному місці висить портрет самої княгині.

А зараз у цьому мальовничому парку знаходиться клінічний лікувальний санаторій «Авангард». Туди на лікування та профілактику приїжджають із різних куточків країни. І навіть із-за кордону.
І фраза, яку промовила одна відпочиваюча,  «Цей парк — це маленька Швеція», змусила мене по новому почала дивитися на цей парк, на моє місто, на гуляючих там людей.
Навіть почала більше цінувати, те що є. Адже я живу у кількох кроках біля парку, а гуляла там раніше вкрай рідко.
Зараз це майже щоденний ритуал. Вранці, чи в вечері, похід у магазин за бажаним, але через парк. Я повинна відвідати цю «маленьку Швецію». Пройти коло, і йти у своїх справах.
Звісно, що у кожного своє бачення і своя інтерпретація з приводу парку. Ія це поважаю. Але дотримуюсь своєї думки відносно нього.

Напрямків лікування у санаторії «Авангард» дуже багато. Але основні це — хвороби наслідків опіків різного степеню, захворювання опорної рухового апарату, органів зору та нервової системи. Та ще багато чого можна лікувати та профілактувати.

Величчю м. Немирів є Скіфські Вали, які знаходяться за два кілометри від Немирова. Це городище вважається одним з найбільших міст скіфського часу — ранньої залізної доби України. Його оточував вал та глибокий рів. Вважається, що висота валу досягала 30 метрів. Сьогодні його розміри скромніші — всього 9 метрів у висоту та 32 у ширину при основі. Скіфському городищу приблизно дві з половиною тисячі років, а всередині у ньому знайдені залишки трипільського поселення, котрому близько чотирьох тисяч років.
Вали й досі вражають своєю потужністю. У їхньому кільці розташувалися: поле, ставок, долина та частина лісу. Це й не дивно, адже загальна площа, яку охоплює насип, складає близько 100 гектарів.

Тому місто Немирів дійсно є потужним місцем та містом, і додає сили духу та релаксу багатьом людям.

За що ви любите Вінницю і людей у ній?
У нас в Україні є неймовірно багато чарівних, прекрасних та краєзнавчих міст.
Але я найбільш люблю, ні не так, Я ПРОСТО ОБОЖНЮЮ м. Вінниця.
Люблю просто за стан. За багато років я відслідкувала в собі почуття теплоти, довіри, любові, натхнення і просто спокою.
Коли я приїжджаю у це місто, то у мене наче розкриваються додаткові крила. Якщо привести метафоричний приклад, то це виглядає так: по місту їде чудова потужна і красива машина зі швидкістю 50км/година.Але коли вона виїжджає на трасу, то двигун набирає обертів і її швидкість та потужність в рази посилюється.
І от якщо цю паралель привести по відношенню до мене, то для мене м. Немирів — це обмеження, а м.Вінниця — це можливості.
Про м.Немирів я розказую спокійно. А от про Вінницю інакше.
Це як відповідь на запитання: «За що ти його кохаєш?»
А відповіді не чути, вона в повітрі.
Кохаю просто так. Тому що поруч, тому що є. Так і мої відносини із цим містом.
Я закохана у Вінницю. Тому що це Я. Це мій стан. Моє натхнення. Моє перевтілення. Мій спокій. Мій ресурс. А конкретності дати не можу.
Вінниця всередині мене, а я в ній.

Будучи тут, я завжди знаходжу час, щоб погуляти вуличками міста. Хоча б 30-40хв. Просто так. Без мети. Особливо люблю вечірню Вінницю. Вона в будь-яку пору року чарівна.
І, спілкуючись із багатьма людьми, я неодноразово ловила себе на думці, що мені тут не трапляються скандальні люди. Я їх просто не бачу. А коли розмовляю, то дуже часто автоматично проговорюю такі слова: «В нас у Вінниці» ,»йду чи їду додому», свою вулицю Шевченко плутаю із Чехова.»
Тому це, мабуть, доля, що я так люблю це найпрекрасніше місто. Я взагалі дуже хочу відвідати Париж, але мені здається, що це бажання значно менше ніж те, щоб стати не від’ємною частиною Вінниці.

Ви амбітна? В чому це проявляється?
По життю я дійсно досить амбіційна. І з змалечку відрізнялась своєю життєрадісністю та якимись глобальними і не дуже бажаннями. Але я дівчинка із села Немирівського району і я не пам’ятаю, щоб мені хтось показував можливість розвитку мого життя. З дитинства мала дуже багато мрій. Завжди у моїй голові та душі випливали різні картинки. Мріяла про красу, багатство, достаток, але в першу чергу мріяла допомагати дітям сиротам. Я росла. Мрії зростали, змінювались, доповнювалися знаннями, ідеями, вміннями.
В дев’ятому класі почала цікавитися психологією. Тобто, я щось таке хотіла читати, втілювати , використовувати, змінювати. А що саме — не знала. З чого почати і уявлення не мала.Старалась купувати журнали, де щось таке цікаве описано. Одного разу я сходила у міську бібліотеку з величезним бажанням знайти підхожу літературу. Знайшла. Три книги. Була дуже задоволена. Але почавши читати, вони стали мені не зрозумілі, важкі та не цікаві, адже це були посібники із психіатрії.
Потім після 25ти років у моє життя знову прийшла психологія у тому форматі, до якого я вже була готова. І від тоді розпочався розвиток моєї особистості. Багато було у моєму житті і злетів, і падінь, і втрат, і розчарувань, болю, сліз. Навіть в деякій мір аж занадто. Але це ні в якій мірі мене не замало і не погіршило. А навпаки: я здобула безцінний досвід, ще більшу наснагу до життя, бажання щось змінювати у та, по можливості, допомагати оточуючим.
Так завдяки своїм амбіціям та бажанню жити інакше, я із простого 20ти річного кухаря стала впевненою, врівноваженою, мудрою та цілеспрямовано жінкою. І, що вкрай важливо, навчилася і почала втілювати свої мрії у життя.
В більшості випадків слухала себе і робила те, що хочу саме я, аніж слухала поради та вказівки оточення. Я, чесно кажучи, із різних причин рідко коли вписувалась у рамки найманих працівників. Навіть не дивлячись на те, що я досить вихована і не конфліктна, не могла працювати, де підсиджують один одного. І так як я — борець за справедливість, завжди шукала інші варіанти доходу та реалізації.

Розкажіть про значимі проекти і для чого їх створювали?
Одним із важливих досягнень стало те, що реалізувавши себе в сфері косметології та арт-терапії, я змогла це вміло поєднати та позиціоную себе як Арт-косметолог. А ще сюди додала найбільше бажання дитинства — допомагати людям. І основна моя цільова аудиторія — це жінки які хочуть створювати своє життя гармонічним та яскравим.
Тому на своїх консультаціях, заходах, зустрічах допомагаю їм бути красивими не лише зовні, а й внутрішньо. Бо найголовніша окраса жінки — це внутрішній вогник в душі, і зображається він в очах завдяки любові до себе. Це не година чаклування мною у косметологічному кабінеті. А досить плідна та нелегка робота самою жінкою.
Таке поєднання косметології та арт-терапії, внутрішньої та зовнішньої краси вкрай важливе, цінне та досить актуальне у наш час. А позиціонуючи себе як Арт-косметолог, я почала свою діяльність по просуванню себе як бренду через соціальні мережі. І завдяки цьому створила свій міжнародний онлайн-проект «ЖІНОЧЕ ЖИТТЯ», в рамках якого провожу різноманітні оффлайн та онлайн заходи, конференції, дівочі вечори та фото-проекти.
Ще по сфері свого розвитку та формування свого ім’я у мене з’ явився цінний досвід по роботі з комунікаціями та веденням своєї сторінки у фейсбук. І завдяки цим знанням створила онлайн та оффлайн інтенсив, де ділюсь знаннями та ідеями, навчаю, яким чином можна почати заявляти про себе в онлайн просторі.
В учасниць були значні та вагомі результати. Особливо цінними вони стали на період карантину. 
Міжнародні онлайн-конференції — це теж певний вклад у розвиток людини.
Задаючи тему для конференції, я підбираю спікерів, які можуть поділитися своїм досвідом в онлайн просторі. Кожна людина у будь-якому місці зі свого гаджета може спокійно переглянути ті теми, які їй цікаві. Це значно скорочує час та кошти.
Я завжди поруч на таких заходах, і допомагаю в технічних моментах та нюансах, які виникають.
Бувало таке, що керуючи конференцією за кулісами, мені доводилося технічно допомогти спікеру вийти у вебінарну кімнату, зайти учасницям на конференцію. А тим часом перезавантажувала свій комп’ютер, тому що він відмовлявся працювати, однією рукою я копіювала інформацію, пересилала іншою рукою. Поставивши телефон на стіл допомагала розмовляючи. А в проміжку чекаючи на відповідь співбесідника відправляла голосове повідомлення. А по завершенню всі задоволені та вдячні.
У мене завжди в думках та в душі дуже багато ідей. І вони мають властивість дуже швидко з’являтись, але й так само швидко зникати.
І я знайшла для себе вихід, щоб їх не губити, а зберігати. Як тільки но спіймала якусь ідею, одразу ж її записую. Якщо це відбулося уночі, то зазвичай пишу у блокнот, який стоїть на полиці біля ліжка поруч. Але в більшості випадків я пишу сама собі повідомлення у месенджер. Це швидко та дуже зручно. Сама ніколи не повірила б, що таке можливо, як би не спробувала і не користувалася б таким методом. Так уся інформація зберігається, і її ніхто не бачить.
Звичайно ж, до втілення у життя більшість із них не доходить, так як їх ну дуже багато. Але якщо в середні йде неймовірно мотивуючий процес, то цій ідеї бути і вона буде реалізована.

Розкажіть про моменти прийняття рішення, коли ви запускаєте проєкт? Як це відбувається?
Приймаю рішення, який проєкт втілювати у життя, по своїм відчуттям. Тоді це драйвує, мотивує, не дає спати в ночі. Так приходять усі ресурси на реалізацію тих чи інших проєкт. Тобто мій стан душі та тіла відіграє у цьому головну роль. Плюс інтуїція завжди підказує, на що в першу чергу звернути увагу.

Які ваші тригери?

Мої тригери — це ідивідуальність, унікальність, цінність, значимість, самоповага, особливість.

З якими людьми любите працювати?

Комунікація з людьми завжди для мене являється ресурсом та стимулом.
Я вважаю, що кожна людина, яка є у моєму житті, — то маленьке відображення мене. Чому маленьке,  тому що ми всі дуже різні, але й такі схожі. І ідентичної мене немає, але є такі ж заповзяті люди із притаманними мені рисами. З такими людьми працювати одне задоволення. Схожі думки, цілі, розуміння, ідеї. Тому й непорозумінь виникає дуже мало.
Але є й люди, які менш на мене схожі, і у яких бачення того самого проєкту інше. І з такими людьми трішки буває важче знайти спільну мову.
Але, по перше, я її обов’язково знаходжу. А, по друге, я неймовірно вдячна таким людям. Тому що для мене — це певний урок та крок до чогось нового.
Наведу приклад: я напрочуд емоційна і майже все роблю із цього стану. І бачу ситуацію і роботу в ній по свому. Починаю працювати із людиною зі структурованим мисленням. Ніби все чудово і розуміємо один одного. Та у якийсь момент на мене починають сипатися ряд запитань, які ми вже обговорювали. В деякій мірі може навіть починатися натиск. І це для мене про те, щоб навчитися чітко висловлювати свою думку і правила співпраці. Прописати ці правила і частіше дублювати у робочих чатах.
Чи інша ситуація. Коли я запрошую до співпраці спеціаліста. Роблю банер, а до мене звертаються на «ти», не запитавши дозволу, та щей кажуть: «А дай мені банер без назви майстер-класу та проєкту, у якому спеціаліст бере участь». Тобто, я без елементарного прохання та чарівного для мене слова «будь ласка» мала зробити два банера. Один — для мого проєкту, а другий для подальшого використання спікера.
І це для мене про мої кордони, які я маю чітко відмежовувати. Про гнучкість і лояльність.
І я дійсно щиро рада співпраці з усіма людьми. Тому що одні дають мені ресурс, емоцію та натхнення, а інші цінний та життєвий урок, який теж стає вагомим ресурсом та надбанням.

Час для себе: як проводите?

Я дуже багато на себе звалюю. І дуже часто відбувається вигорання.
Тому вчилася і досі вчусь, щоб було це в балансі. І створила свій баланс.
Тобто, я активна, і це для мене являється значним ресурсом. Якщо починаю трішки більше відпочивати ніж було заплановано, у мене починає збільшуватися розслабленність, яка може перерости в просту лінь, з якої важкувато виходити.
Звичайно ж, у мене є пару днів у місяць, а буває і більше, де я дозволяю собі полінитися. Просто взагалі нічого не роблю. Просто сплю. Хочу читаю, хочу щось пишу, хочу дивлюсь слізні фільми. І обов’язковим для мене є звучання мантр. Прибираючи чи готуючи, обов’язково їх включаю. У мене є підбірка мантр на різну тематику, також є підбірки французької та класичної інструментальної музики, які я люблю та з певною періодичністю слухаю, відпочиваю та наповнююсь.
А ще обожнюю прогулянки на свіжому повітрі. Можу гуляти годинами, коли  є змога стільки часу приділити цьому. Включаю музику по бажанню, навушники і насолоджуюсь. У такі моменти дуже багато приходить усвідомлень, ідей та переоцінки цінностей.
А ще для мене колосальним ресурсом являється адреналін. Я взагалі то не азартна, але в певній мірі мене це збуджує та заряджає. І наступна моя мрія такого наповнення — це стрибок із Джампінгу та політ на Флайборді. Безмежно цього хочу.

Про що найчастіше забувають жінки і як то виправити?

Ну так як ми щойно говорили про відпочинок, то це найперше, про що забувають українські жінки. У нашому суспільстві у більшості випадках жінка не навчена відпочивати. Вона звикла все контролювати, за всім доглядати, приймати рішення. А відпочинком називається сон чи посиденьки з друзями, після яких зазвичай не дуже добре почуваються. І це стає звичкою.
Така звичка є досить пагубною, що зводить на нівець жіночу енергію.
Адже коли жінка відмовляє собі у задоволенні та відпочинку, вона по-троху втрачає рівень своєї природньої жіночності, що є значною силою.
Відмова від фітнесу, якого потребує, в сукні, яку дуже бажає… Відмовляє у пікніку, поході на масаж, манікюр, педикюр, до косметолога. Не дозволяє собі сходити у кіно, відвідати концерт, який давно хотіла, чи цікавий дівочий захід. Це все і ще інші дрібнички, про які ми, жінки, дуже часто забуваємо у буденному житті, блокують наше вміння та бажання приділяти час собі. Звертати увагу на саму себе, на свої почуття. Бути у моменті тут і зараз, насолоджуватися ним.І щоб не розчинятися у сім’ї, партнерах, дітях, родині, тих справах, які оточують, потрібно визначити дві три справи-хобі, які будуть наповнювати та дарувати приємні емоції.
Ніяким чином не закликаю, щоб жінка менше звертала увагу на сім’ю. Я закликаю жінок починали звертати увагу на себе, чути себе, балувати та радувати себе. Адже коли жінка радісна, то й життя навколо стає таким же. А це ще більш окриляє та дарує надзвичайні та цікаві моменти.

В першу чергу, коли поганий настрій чи самопочуття, потрібно собі посміхнутися. А ще краще, якщо ця посмішка знайде відображення у людині, яка буде поруч. Це надихає. І наш чудодійний мозок запам’ятовує цей стан та привертає увагу на більш приємні моменти. Я особисто практикували таке ще у підлітковому віці, формуючи свою посмішку, яка на той час мені не подобалась. Але тоді це все було підсвідомо, мені про це ніхто не говорив і я такого не чула. Але вже тоді це мені допомагало підіймати настрій. Тому, мабуть, я і являюся по життю тотальною оптимісткою. Це мені дійсно допомагає і по сьогоднішній час. Ще важливим компонентом підняття рівня своєї енергії є компліменти, в першу чергу самій собі і оточуючим. І я за щирість, а не лукавство.
Щирі компліменти неймовірно підіймають настрій.
Також дуже важливо підтримувати в собі любов та бажання до свого хобі. Необхідно знайти те, що дуже до душі та займатися цією справою якомога частіше. В ідеалі робити це що дня. Але кожна жінка має свій темп та ритм і дотримується його.
Це може бути вишивка, малювання, танці, читання, випічка, ліплення, басейн тощо. Будь що, що робить жінку щасливішою. І це дійсно вкрай важливо.
«ЩАСЛИВА ЖІНКА, ЩАСЛИВИЙ СВІТ»

Відносини: які питання мають задавати собі двоє?

Всі люди різні і водночас схожі. І чоловік та жінка не виключення. Коли двоє зустрічаються, вони мають слухати себе, свої відчуття та почуття, які виникають при зустрічі чи будучи поруч. Це завжди цікаво, приємно та хвилююче.
Почуття в 20 років та 30-35 років значно відрізняються. І на що не звертається у 20, то дуже цінно у 35. Тому, я вважаю, потрібно між собою розмовляти, домовлятися і давати відповіді на такі запитання як: «Як я себе відчуваю?», «Що я хочу від цих відносин? Якими я бачу ці стосунки?». І важливо, щоб був діалог, а не бесіда в одну сторону. Можуть бути зовсім різні потреби у партнерів. Комусь потрібна душевна розмова, поцілунки, дотики, прогулянки, увага, романтика. А комусь палке кохання, сім’я, будиночок на березі річки. Чи просто інтимний зв’язок та задоволення.
І це важливо щиро та відверто проговорити. І прояснити, хто чого чекає від цих зустрічей. Це буде чесно з усіх сторін. Тому що коли одна людина хоче закрити одну потребу, а інша — іншу, це рано чи пізно приведе до напруги та претензій, стресу, незадоволення, розчарування та болю. 
Рекомендую якомога частіше розмовляти між собою не тільки про радість і нагальні питання, які потрібно вирішувати. А й про біль та страх, які час від часу спливають в обох партнерів.Тільки розмова має бути без претензійної основи, а в спокійному та врівноваженому стані, з повагою та турботою. І коли все буде проговорено, це внесе вагому ясність у відносини між чоловіком та жінкою.
А від того вони обоє будуть щасливішими, радіснішими та спокійнішими.

Знання: в яких нішах розвиваєте себе найперше і чому?

Розвиваю себе у сфері арт-терапії. Це для мене являється великим пріоритетом, тому що я обожнюю цю багатогранну нішу саморозвитку. Вона підтягує і другі ніші моїх захоплень, які вміло поєдную. Це і косметологія, і організація онлайн заходів та проєктів, арт-вечори та просування через фейсбук. Завдяки цьому я неспинно йду до тих мрій і цілей, які собі запланувала.
І зворотній зв’язок та вдячність моїх клієнтів та колег також дуже допомагає у цьому.

Розкажіть про планування часу, ваші пріоритети та моменти, коли ви кажете «ні» зайвим речам?

Так як я дуже творча, то планування не сильна моя сторона. Та досить добре розумію усю суть та значимість цього, тому дуже плідно над цим працюю.
Для того прописую план і старанно його виконую.
Бувають моменти, що накривають і втома, і знесилення. Але я стараюсь до цього підходити досить відповідально. І тому, коли потрібно сказати «ні» своєму саботажу та ліні, я так і роблю. А потім від цього безмежно кайфую.
Відкрию секрет, що чарівне слово «НІ» я навчилася говорити не так давно.
Обожнюю допомагати, тому відмова мені важко давалася. Але коли зрозуміла, що я вирішую усе за всіх включаючи чужі проблеми, я сказала собі досить. І почала говорити «ні» своєму оточенню. Припинила дозволяти «їздити на собі». Звичайно, це викликало масу обурення, і мені теж спочатку було не комфортно і непереливки, так як звикла все «рогрібати». Але я, як завжди, справилась. І сьогодні досить легко можу сказати «ні», проаналізувавши ситуацію, або ж відчувши, що це мені зовсім не потрібно.
Собі я теж можу відмовити. Наприклад, у покупці 20тої сукні чи 10ої сумочки. Так іноді мене заносить із дівчачою атрибутикою. Але я тут теж прислухаюсь до себе.

Жіночі звички: розкажіть про ваші.

Моя глобальна і колосальна звичка — це позитив. І точно знаю, що у мене завжди все буде гаразд. Адже завдяки розвитку в психології, щоденній посмішці та позитиву, не зважаючи на всі негаразди та труднощі, які були і є у моєму житті, я просто знаю: все буде добре і саме так як потрібно мені. Від того досить спокійно і врівноважено реагую на все, що трапляється. І це дійсно моя основна звичка, якою я пишаюсь.
Ще вагомою звичкою є те, що я обов’язково зранку п’ю воду. Іноді просту, іноді з лимоном та медом. Відмовилась від газованих напоїв. Більше 10 років не дивлюсь телевізор, особливо новини. Іноді можу вибрати фільм чи серіал і в телефоні чи комп’ютері переглянути. А ще у мене дуже щільно вкорінилася звичка розвитку. А за ці 10 років вже так звикла розвиватися, звикла аналізувати, копатися в собі, що тепер саме цій звичці вчусь казати «ні». Ця звичка звісно крута, але мене дуже іноді заносить, і часом не в змозі відмовитись від навчання, а це теж не є добре. Потрібно цими знаннями вже і ділитися. Що я й роблю.
Але в той же час майже завжди знаходжу відповіді в собі і не маю потреби запитувати чиєїсь думки. І це теж про особливість моєї особистості.

Які спеціалісти є у вашому житті?

У моєму житті є психологи та спеціалісти, які мені допомагають.
Одна із них — Ольга Сайфулліна. Ні що так не дало таких значних результатів, як її розстановочний метод. Завдяки їй і її роботі змогла стати тією, ким я є зараз.
І з впевненістю можу сказати, що це лише початок.
Адже моя творча частина дійсно багатогранна. Іноді, вірніше кажучи, дуже часто, сама собі приємно дивуюсь від потоку моїх ідей. І тому, що можу із ними ділитися. Тому от такий от енергообмін допомоги дуже важливий, цінний, та актуальний. Комусь я допомагаю, а хтось мені. І це вагомо.

Книга/фільм/канал.

Зазвичай фільмів не дивлюсь, але коли дивлюсь, то вибираю фільми на реальных подіях. Мені більш притаманний саме цей жанр.
Книги, які мені подобаються: «7 навиків високоефективних людей» Стівена Кові, 
І вагома така книга це «Жінка третього тисячоліття» Антоніо Менегетті. Згадала про неї і зрозуміла, що потрібно знову перечитати.
У мене досить велика бібліотека вийшла за ці роки.
А канали на ютуб дивлюсь ті, у яких висвічуються теми ораторського мистецтва.

Про що я вас не запитала?

Цікаве запитання. Мабуть, про те яка у мене життєва мрія? 
Моя мрія, саме мрія, тому що поки що не ціль, не стратегія, я ще не знаю з чого почати вибудовувати ціль із мрії. Я дуже хочу створити затишний дім пристарілих.
Адже у нас в Україні дуже-предуже багато літніх людей живуть у страшенно поганих умовах і не мають змоги їх покращити. Бо і фінанси, і сили не ті. Вважаю що такі люди, бабусі і дідусі, мають достойно доживати свою і так не легку старість.
Це я досить добре усвідомила, коли зайшла у глиняний будиночок однієї старенької бабусі у себе в селі, що на Немирівщині. Довго не могла зупинити сліз та прийти до тями. І з того моменту це стало нав’язливо-важливою мрією. 
Я вельми вдячна вам за запрошення і можливість розповісти про маленьку частинку свого життя. Вперше за довгі роки вирішила озвучити саме цю свою мрію публічно. І можливо наші читачі подадуть мені ідею з чого почати робити це ціллю, а не лише мріяти. Я і так досить довго про це мрію, час вже переходити хоч до маленьких початкових дій.

Хочу побажати кожній жінці палкого взаємного кохання, безмежного жіночого щастя та розвитку і реалізації творчого потенціалу, який закладений у кожній з нас від природи. І кожна з нас має право на пробудження цієї внутрішньої сили та творчої частини. І я щиро бажаю, щоб кожна стала берегинею свого світу.
P. S:ВСІХ ЗЕМНИХ І НЕЗЕМНИХ БЛАГ.

Фото надані Галиною Воробйовою