Повернутись назад

КСЕНІЯ КРИЛОВА: щаслива письменниця

Вона дружина, мама і донька. Щаслива. Письменниця. Каже, що книжки пише зі сновидінь. Ідеї приходять вночі, не дають спати. Тому рано лягає спати і пізно прокидається. Це її творча особливість, що допомогла створити 8 книжок.

Хто ти і чим займаєшся?

Я звичайна жінка. Зі своїми мріями, турботами, недоліками та сильними сторонами. Дружина свого чоловіка. Він одна з найважливіших людей в моєму житті. Моя підтримка та опора. Я мама для свого сина. Він частинка мене, моя відрада. Я донька. Мої батьки завжди підтримують мене.

А ще я пишу вірші та прозу, допомагаю іншим талановитим людям у тому, щоб їх книги вийшли зі столів до читачів. Письменництво — це не для мене не хобі, не професія . Це покликання серця. У якийсь момент я просто зрозуміла, що не можу не писати. Це як дихання. От і порівняйте: чи може людина свідомо не дихати, чи подобається їй дихати? Писати — це невід’ємна частина мого життя. Загалом я написала 8 книжок. Три з них видала в електронному вигляді і дві у паперовому. Інші чекають своєї найкращої долі.

А ще за натхненням я люблю малювати та вишивати. Вишила хрестиком сукню собі та сорочку чоловікові.

Що ти робиш і як замовити твої послуги?

За допомогою у написанні книги чи придбати мої книжки можна безпосередньо звернутись до мене у соцмережах https://www.facebook.com/ksenia.radzyhovskaya, інстаграм @ksenia_krylova888, krylova888@ukr.net

Як авторка, я публікую свої книжки під псевдонімом Крилова Ксенія. Це моє дівоче прізвище.  Я відкрита до спілкування, бо це моє натхнення. Але розкажу пізніше.

Чому книга?

Насправді я не обирала цього. Пам’ятаю, як почала писати першу книгу. Саме ту, яку дописала повністю «Прихований у хмарах». Бо до цього були спроби, та я не доводила справу до кінця. Не думала про видання і роботу, яку повинен виконати автор після завершення рукопису. Тоді я вважала, що достатньо поставити крапку у рукописі, щоб наступного дня стати вже відомою та мати довгу чергу з видавництв, які з’являться за одну мить. Яка я була наївна! Та більше книгу я полюбила, коли зрозуміла і пройшла шлях подання, обробки та видання книги. Зрозуміла, що для того, щоб книга дійшла до читача, їй потрібно подолати певний шлях. Саме тому книга стала для мене ціннішою, бо в неї вкладено багато сил, нервів, різних почуттів, коштів, поневірянь, годин життя та думок. Книга — це справжній скарб.

Розкажи про свої улюблені практики в написанні текстів

Частіше пишу уночі на кухні з кавою та кицькою.

Я пишу текти від руки. І тільки після завершення тексту перекладаю його у електронний вигляд. Мені подобається зберігати та перечитувати свої рукописи — зошити, блокноти із записами зберігаються у мене ще з 1995 року. Так я створила свій ютюб канал https://www.youtube.com/channel/UCdJOy4mxKMfQwcaw-m0oLMg

Дістала всі зошити та по ним створюю відео.  У цих зошитах багато вкладено аркушів, на яких я робила нотатки чи писала вірш, наприклад у транспорті, десь поза межами дому, і випадковий аркуш траплявся у нагоді для чернеток.

Текст приходить мені рядками та реченнями. Тому я записую слово,  і тільки через секунду розумію його значення. Я не замислююсь над словами. Це тільки при редагуванні мною, а потім редактором, щось змінюється.

Чому важливо йти за своєю мрією?

Тому що мрія — це сутність людини. Здійснюючи свою мрію, людина краще розуміє хто вона, пізнає себе з різних сторін. А ще справжні мрії не можуть не здійснюватись. Якщо хтось вважає, що отримав не те що хотів, то це означає, що розум обманює. Бо розум завжди придумує, чого він хоче. А серце знає краще. І от коли людина отримує бажане від розуму, то може сказати, що це не те. А коли отримує те, що від серця — вона ніколи так не скаже. Буває, людина не знає чого хоче. Тоді треба дивитись на життя, яким живе людина. Те, що вона робить, де і з ким живе — це і є те, що ми хочемо. Навіть якщо кажуть «так склалось», «мені завадили», «я так не хочу» — це не є правдою. Бо серце веде нас саме туди де ми повинні бути, навіть якщо розум не розуміє.

Наприклад, всі мої дитячі мрії здійснились. Так, в іншій формі, але я отримала те, що хотіла. Я мріяла бути акторкою та жити у своїй фортеці зі справжнім принцом. Смішно, але я програю різні ролі у своїх книжках. Кожного героя я пропускаю через себе і проживаю його життя; я живу у сільському будинку, який для мене найкращий, найбезпечніший та найпростіший; я живу з чоловіком, який для мене король. Тобто, усі пункти мрії витримані і втіленні у життя.

Розкажи про свої досягнення

Якщо коротко:  перший вірш написала у 10 років. Але до 32 років писала у стіл. Отримала диплом бакалавра, була підприємцем, організатор письменницьких зустрічей, написала 8 книжок, переїхала зі столиці у  вінницьке село.

Я завжди досягаю те, чого хочу. Ставлю цілі і, не дивлячись на труднощі, йду вперед. Інше питання, що мої цілі змінюються по дорозі. Коли я ходила на підготовчі курси до вступу у Карпенко Карого, мене запитали, «що ти будеш робити, якщо не пройдеш іспити?» Я відповіла, що буду на наступний рік знову і знову намагатись вступити. Але на перший екзамен йшла з думкою, що не хочу пройти його. Та мені було соромно зізнатись батькам,  бо вони дуже вірили в мене, підтримували, коли я казала, що дуже хочу стати актрисою і допомагали мені. Тож я не пройшла іспити. І пішла вчитись на… бухгалтера у Національний Авіаційний університет. Мені не одразу відкрилось, що це не моє. Так отримала диплом бакалавра. На третьому курсі народила сина. І це досягнення, бо підтримки від першого чоловіка я не отримувала Тож поки не вийшла вдруге заміж за свого принца, усі фінансові, фізичні, моральні і т.д питання вирішувала сама. З маленькою дитиною я змінила професію з консультанта декоративної косметики на майстра манікюру, і була приватним підприємцем.

Але головним своїм досягненням я вважаю те, що живу так як хочу, і не слухаю те, що кажуть інші люди. Бо життя в мене одне. Я щаслива живу у селі. Хоч казали, що мені буде погано.  Я працюю в городі тільки по бажанню, хоч сусіди і постійно шепочуться за спиною. Пишу і видаю книжки, хоч казали, що в нашій країні це не можливо. Я вдруге вийшла заміж, хоч казали, що з дитиною нікому не потрібна. Можна довго перелічувати цей список, але головне і, це факт, що я справді щаслива людина.

Твоя освіта і освітні програми, які ти обираєш і як то робиш

У своєму житті я багато навчалась: музична школа, театральна студія, інститут, професійні курси. Так зробила висновки, що все, чому навчають, не завжди співпадає з тим, що значиться у тій чи іншій сфері. Тому письменництву я не навчалась, щоб не втратити свій стиль. Адже чиїсь помилки теж можуть стати іконою стилю. Я вчусь від людей. Прислухаюсь до конструктивної критики. Але більше орієнтуюсь на свій внутрішній голос, який ще ніколи мене не підводив.

Розкажи про навички, які в собі розвиваєш і як це робиш

Головне, що я розвиваю — це здібність прислухатись до себе. Саме ця здібність допомогла стати мені щасливою. Адже з підліткового віку і майже до тридцяти років  я почувалася нещасною. Для себе я зрозуміла, десь на інтуїтивному рівні, що прислухатись до себе — це дуже важлива складова щастя, навіть скажу, головна складова.

Я постійно питаю себе «чи хочу я це робити?», «чого саме я хочу?».  Навіть, якщо я щось запланувала, можу відмінити, якщо не хочу це робити саме в цей момент чи взагалі. Не зважаючи на те, що скажуть, що подумають і тому подібне.

Як ти плануєш свій день і що є з задач?

Я перестала, щось планувати і загадувати. Бо так відчуваю себе вільною.

Розкажи про день, в якому у тебе було найбільше емоцій
День коли народила дитину

Як не вигорати?
Щоб не вигорати, треба добре знати себе. Вивчайте себе і свої емоції та відчуття.

Жіночність: на що звертаєш увагу?
Жінка живе більше серцем, а не розумом.

Як ти шукаєш опору?
Опора — це мій чоловік. Підтримка — це мама і син.

Як ти знімаєш втому?
Контакт з водою знімає мою втому.

Як себе вітаєш з перемогами?
Вітання з перемогами приймаю у колі сім’ї. Це мене наповнює.

Які питання ти собі задаєш?
Що я насправді хочу?

Що в житті ти вимірюєш і як коригуєш?
Задоволення.

Розкажи, за що любиш Вінницю
Люблю Вінницю, бо стала в ній щасливою.


Фото надані Ксенією Криловою