Ти могла виїхати будь-де, але залишилась в Вінниці. Чому?

Я жодного разу не думала про те, щоб виїхати. Спочатку було дуже страшно від усвідомлення, що війна – це наша нова реальність. Потім розпирало від злості на рашистів. А коли побачила повідомлення, що місто просить про допомогу з обороною, одразу зрозуміла, що йду.
До речі, взяли мене не з першого разу, а по-блату! Так що, вважайте, пощастило.

Не мала жодного відношення до військової служби, але таке відчуття, ніби вперше в житті знаходжуся на своєму місці. Перебуваю пліч-о-пліч з такими неймовірними людьми! Впевнена, перемога вже близько.

Що ти робиш в період війни?

Завдяки моєму підтримуючому оточенню, з перших днів сформувалася названа мною “Рота Надєжди”. Тобто, це мої друзі та знайомі, мій надійний “тил”, який допомагає в усьому та знаходить для військових необхідніше.

Дарують ведмедика і бронежилети, купують тачку та ремені, замовляють в військову частину шашлик, щоб мене порадувати, шиють балаклави, печуть пасочки та багато іншого. Щаслива з того, що вдалося об’єднати таких крутих людей для спільної мети.

В військовій частині я солдат і діловод продовольчого підрозділу. Якщо дуже коротко, це організація злагодженого процесу харчування військових батальйону та супутня документація, якої, насправді, дуже багато.

Раніше боялася зброї, проте ми та обставини кардинально змінилися. Подружилася зі своїм калашом і знаю, разом ми зможемо захистити як мене, так і тих, хто поряд.

Солдат Ірина Надєжда
https://www.instagram.com/propalanadezhda/