Повернутись назад

ОЛЕСЯ ФЕЯ: любить одягати жінок

Олеся Фея —  дизайнерка, майстриня з пошиття жіночого одягу і просто мрійниця.

Як стали створювати для жінок одяг, для чого то робите?

Зазвичай, коли чую, як інші майстрині про себе розповідають, це звучить так : «Ой, шию з дитинства», «Шию років 20, а то й 30, та ще на випускному всім однокласницям пошила сукні». І таке подібне… Таким досвідом похвалитися не можу. Проте моя жага та натхнення до створення одягу надолужує будь-який багаторічний досвід. Три роки тому випадково потрапила на курси з конструювання та пошиття одягу (хоча випадковостей не буває, мабуть). І вперше у житті сіла за швейну машинку. Враження було, як від першого разу за кермом автомобіля, коли від страху заціплювало руки та ноги. А вже за декілька тижнів вигулювала свою першу, власноруч пошиту яскраво-червону спідницю. Емоцій було ще більше – ця спідниця була єдиною та неповторною у цілому світі. Я закохалася в процес шиття миттєво та безповоротно. Декілька разів на тиждень, після роботи, я поспішала на нове навчання і весь свій вільний час проводила за машинкою. Згодом, коли мої шафи були вже переповненні власноруч пошитим одягом, я почала замислюватися про створення одягу і для інших жінок. Та остаточне рішення було прийняте минулого літа, яке я провела у Києві навчаючись на дизайнера. Будучи слухачем курсу та познайомившись з лекторами — успішно-практикуючими дизайнерами,  — я отримала значну порцію натхнення та мотивації.  І повернулась до рідного міста вже з готовим рішенням — моїй майстерні бути.

Що важливо в тому, що ми вдягаємо? А що другорядне?

В одязі, який ми одягаємо, найважливіша енергетика. Адже одяг — це наша друга шкіра. Я негативно відношуся до одягу Second hands, тому що людина приміряє на себе не тільки річ, але і енергетику попереднього власника, яка може бути досить важкою. Людина завжди намагається виділятися, бути індивідом. Тому і цей прояв в одязі є суттєвим. Якщо існує всім відома приказка «ми те, що ми їмо», то чому б не створити ще одну «ми те, що ми одягаємо».
/Другорядним є натуральність тканини для одягу. Якщо раніше була справжня гонитва за сукнями з натурального шовку (не зважаючи, що при його виготовленні гине безліч личинок шовкопрядів), за шубами з тваринного хутра (про нещасних тварин наголошувати вже не буду), то на сьогодні сучасні технології дозволяють виготовляти синтетичні волокна, які по якості мало різняться від натуральних.

Що має бути в шафі жінки?

Поговорюють (різні стилісти), що у жіночій шафі обов’язково має бути “маленька чорна сукня”. Я вважаю, із розряду must have підійде біла сукня та будь-якого не “кричащого” однотонного кольору, яка може слугувати, як елемент повсякденного луку, так і вечірнього, якщо підсилити сукню яскравими елементами (прикраси, пояс, сумочка). Звісно, однієї сукнею жінці не обійтися. Костюм (класичні брюки+піджак), біла сорока чи блузка (на всі випадки життя), джинси і , якщо вже не сукня-футляр, то спідниця-олівець  — зроблять мінімальний гардеробний набір. Чудово, якщо всі елементи гардеробу є в одному стилістичному рішенні. Проте сучасні модні тенденції дозволяють поєднувати з несумісним, так би мовити протилежним стилем, і при цьому виглядати цікаво, неординарно.

Як замовити у вас послуги і скільки на то йде часу і грошей?

Замовити мої послуги можна після невеличкого знайомства за кавою у моїй майстерні. Якщо ми дивимося в одну сторону з приводу майбутнього виробу, я приступаю до роботи. По часу на виготовлення піде від декількох днів до декількох тижнів , все залежить від складності фасону, від своєчасності примірок та інших факторів.

А скільки б ви заплатили за будь-яку індивідуальну річ, яка є єдиною у своєму виконанні в усьому світі, яка створена виключно для вас? Риторичне питання. Мабуть, кожний подумав би про свою ціну та свої можливості. Тому, ціни є індивідуальними. Звісно, що одяг на замовлення буде дорожчим, ніж одяг, наприклад, куплений у стоці. Проте дешевшим, ніж одяг від відомих брендів.

Що було в ваших дитячих мріях?

Дитячих мрій було багато. Я ще і намагалася втілювати їх у життя. До прикладу, мріяла бути журналістом, вести свою рубрику в мега-відомому виданні. Написала декілька статей у жіночі журнали в стилі “любовна історія”, навіть отримала гонорар. Можна сказати, мрія збулася.  Мріяла бути мега-відомим музикантом, трішки вчилася грі на гітарі та фортепіано. Хоча відомим музикантом не стала, але теж зараховую, як здійснення дитячої мрії. Звісно, що як і будь-яка маленька дівчинка, мріяла вийти заміж за принца і про доньку Катю. Також мріяла мати чарівну паличку, як у Феї з казки «Попелюшка». Вважаю, і ця мрія на сьогодні здійснилася.
Я ще з дитинства зрозуміла, що мріяти варто якнайчастіше, мріям властиво збуватися.

Про що мрієте зараз?

Мрію змінити світ. А якщо ділитися мріями про щось більш приземлене, то мрію вирушити у подорожі, які відклалися через ситуацію у світі.

За якими критеріями ви щось/когось обираєте?

Щось намагаюсь вибирати по критеріям якість та необхідність. Для когось критерій не існує. Вірю,що нікого не обираю,і ніхто не обирає мене. Люди в моєму житті назначені долею, вищими силами.

Ви сильна жінка?

Коли чую вираз «сильна жінка», відразу уявляється така, яка коня на ходу зупинить, пожежу голими руками загасить, у полі може працювати і на війні воювати, взагалі все може і все сама. Мені більше близький типаж мудрої (хитрої) жінки, яка вміє бути слабкою біля чоловіка, даючи йому можливість коня зупиняти, пожежу гасити, в поле ходити…

Які труднощі ви пройшли?

Мабуть, найскладнішим для мене було вийти з тіні та заявити про себе. Я звикла не афішувати своє життя, заняття, куди ходжу, що їм. Раніше абсолютно не вела соціальних сторінок у мережах, та не ділилася фото, відео, інформацією з життя. Звичайний такий страх перед публікою, який є типовим для багатьох людей.. Не можу сказати, що я його поборола, але намагаюся з ним боротися.

Які перемоги у вас стались

Відповідаючи на це питання, мені хочеться розповісти про свою майстерню — мою святиню. На словах “відкрити ательє” звучить дуже просто. Насправді, на цю подію знадобилося чи не мало ресурсів, в тому числі і матеріальних. Покупка обладнання, меблів, вибір приміщення — це ще той квест. Багато разів хотілося відмовитися від затії. Але продовжувати змушувала картинка мого ідеального дня відкриття (з червоною стрічкою, друзями, професійним фотографом, фуршетом). А потім на мене чекатимуть нові знайомства з цікавими жінками і безліч створеного мною красивого одягу. Ця ідея рухала мене вперед. Нарешті всі організаційні питання залишилися позаду і 6 жовтня 2019р. відбулося омріяне відкриття Author s sewing studio Olesia Feia.

Щоправда, без всіх задуманих урочистостей, сил та фінансових можливостей залишилось лише на пляшку шампанського та селфі з Марфою (мій манекен). Але радість від події меншою не стала.

Які ваші звички?

Маю звичку щоденно хоча б годину перед сном почитати. Це дозволяє мені звільнитися від пережитих емоцій за день та поринути у сон.

Чи можна назвати звичкою, чи то скоріш уподобання — люблю подорожувати з туристичною групою, проте на екскурсії ходжу окремо, за своїм планом. І, зазвичай, в не метушливій обстановці встигаю побачити та довідатися про нове набагато більше, ніж група під керівництвом екскурсовода.

Порадьте:

— КНИГИ. Читати люблю з дитинства. Читаю абсолютно різні за жанром, обов’язково в паперовому форматі. Обожнюю тихе шурхотіння сторінок з легким запахом друкарської фарби. Улюблених книг багато, це “Камо грядеш” Генрика Сенкевича, “Повія” Панаса Мирного, “1984” Джорджа Оруелла, “11\22\63” Стівена Кінга, “Шантарам” Г.Д. Робертса, “Коко Шанель” Анрі Гіделя та інші. Існує така приказка, якщо людина прочитала 100 романів, то вона може вже написати власний. Простіше кажучи, пора мені писати власний.

— ФІЛЬМИ: Замість фільмів раджу театр. Без дублів, без обробки — справжня та жива гра, яка дає чесні емоції. Фільмам же надаю перевагу зі “старої класики”. Не знаю жодної людини, яка б не захоплювалася неперевершеною Одрі Хепберн в “Сніданок у Тіффані”, чи не насолоджувалася б комедією “В джазі тільки дівчата” з Мерлін Монро, чи не бачила би душервучу музичну мелодраму “Шербурзькі парасольки” чи не дивилася би зі сльозами на очах військову драму “Міст Ватерлоо”. Не можу сказати, що є фанатом фільмів сербського кінорежисера Еміра Кустуріца, але якась родзинка його творінь безперечно притягує.

— ЛЮДЕЙ. Люблю нові знайомства, які трапляються на життєвому шляху. Як порадити людей, навіть не знаю. Можливо, для тих, хто любить гуляти в навушниках чи “залипати” в смартфонах — відставте те все та огляніться навколо. Навіть перекинутися пару словами з незнайомцем у кав’ярні чи в магазині може значно покращити настрій.

— МІСЦЯ. Безмежно закохана у красу українських Карпат. Це місце, яке надихає, відновлює та надає нові сили. Зазвичай, буваю там двічі на рік, в різні пори року. На жаль, не можу так тепло відізватися про українське море, тому надаю перевагу закордонному.

Що жінкам заважає?

Заважає страх залишитися біля розбитого корита. До прикладу, є у жінки “якась-там” робота, та змінювати страшно. А раптом нова буде гірша, або нічого кращого з того не вийде, краще залишитись тут, тут же стабільніше. Чи, можливо, у голову щасливої домогосподарки закрадається думка : чи не зайнятися мені чимось іншим, крім каструль. І відразу приходить інша : і так все добре, чи не забагато я хочу, чи не залишусь потім біля розбитого корита? Те ж сам відбувається по відношенню до чоловіків. А, можливо, якась робота і якийсь чоловік — це вже і є розбите корито?

Що жінкам допомагає?

Звісно, що любов. І навіть не так любов до близьких чи самих себе, як любов до життя, до його бентежності, непередбачуваності.

Що варто цінувати в житті?

Цінне в житті саме життя. Все інше метушня та дрібниці.

Які ваші принципи?

Над цим питанням можна думати дуже довго. Здається, що їх багато, і одночасно мало, так як ті чи інші час від часу та в залежності від обставин порушуються або змінюються. Також не можу себе назвати аж такою принциповою людиною: вважаю, що тільки дурень ніколи не змінює своєї думки.

Виділю, мабуть, ось такий свій принцип: «Якщо берешся за діло , то доводь до кінця і на совість. А коли зробила діло, тоді і гуляй сміло».

Розкажіть про «своїх» людей

“Мої” люди — моя сім’я.

Які спеціалісти є в вашому житті?

Їх безліч…Адже касир у супермаркеті є спеціалістом своє справи, водій таксі — своєї, перукар-  своєї…Кожного дня я стикаюся з різними спеціалістами з різних сфер. А ось хороші вони спеціалісти чи не дуже — то вже інше питання.

Що в житті ви вимірюєте і для чого?

Вимірюю об’єми жіночих фігур для створення гарненьких суконь.

Що ви скажете собі в 75?

Це були неймовірно крутяцькі 75 років, проте наступні 75 будуть ще неймовірніші. Сподіваюся в цей час перетинати Атлантичний океан на яхті з келихом червоного вина, а коли зійду на берег Америки, скажу : «Привіт, Індія».

Про що я вас не запитала?

Про улюблений афоризм. Той хто хоче багато — отримає набагато більше, ніж той, хто хоче мало.


https://www.facebook.com/olesia.polischuk.7
Фото надані Олесею Фея