Ти могла виїхати будь-де, але залишилась в Вінниці. Чому?

Перед початком війни, коли стягувалася бойова техніка русньою, ми уже всі розуміли, що щось буде. Не вірили до останнього, що таки буде війна…
Але ні тоді, ні уже як почали на нас наступ і в цілому протягом усієї війни, я навіть не задумувалася про виїзд з-за кордон …Чому? 

На моїй рідній землі біда, я потрібна тут їй, як усі ці роки вона була потрібна мені.

Бути надійним тилом чоловікові, який боронить Батьківшину, він має знати, що я вдома з дітьми, чекаю його, підтримую і пишаюся ним. 

Тілом і душею тут з ним, однією сім’єю , а не десь на океані…Я не могла розірвати наше сімейне коло, бо вважаю , що це було б не чесно і не правильно.

Що ти робиш в період війни?

З перших днів війни займаюся волонтерством, шукали пляшки на коктейлі, збираємо одяг, взуття, продукти, шиємо амуніцію, плетемо сітки…Відправляємо допомогу через нових друзів-волонтерів. Цікаво те, що спілкуємося з ними так, начебто знаємося все життя..

Повернулася на роботу, працюю, а ввечері, коли вдома з дітьми, їмо домашні вареники, розмовляємо про плани на майбутнє, сміємося, а потім молимося … Заспокоюємо один одного і втішаємо, бо віримо, що все буде Україна !

Світлана Пенькова
Харчова промисловість , головний технолог м’ясного виробництва
https://www.facebook.com/profile.php?id=100006188760879