Чому я не поїхала?

Мене скликали, але, чесно, я навіть обурювалась…куди їхати?

Як їхати? Тут мама і брат, тут могила батька і рідних…ні, допоки ворог не ввійшов в місто, не можу поїхати!

Так, з мене мало толку на війні, але є толк в тилу…в трудовому тилу, волонтерському.. Завдяки взаємній підтримці рідних, близьких та колег ми всі працюємо і так тримаємось. Спочатку було лише волонтерство, потім професійне волонтерство, це я так називаю безкоштовну юридичну підтримку, консультації, створення благодійних і громадських організацій, тощо. Згодом відновилась робота в судах. ….

Що потрібно Вінниці і вінничанам в цей час?

Те що і завжди – взаємна підтримка, ввічливість і турбота про ближнього.

Мені дуже подобається одна відома цитата – щоб в країні був добробут кожний має потурбуватися про себе та своїх ближніх… і я від себе завжди добавляю, що ще і про тих, хто в скруті.

Вінничани, та і весь український народ це вміють як ніхто. Трішки волонтерячи, я бачу як колясочники печуть пиріжки і вяжуть сітки, жінки готують для військових і переселенців, та ще й тваринок не забувають, адвокати купують тепловізори, каски і бронежелети причому вмить навчилися у всьому цьому розбиратися …вся країна якщо не воює, то волонтерить, причому як то кажуть “без відриву від виробництва”.

З такої Вінниці я просто не можу поїхати, до такої Вінниці прикіпаєш душею…

Миру нам всім, витримки, віри і сил відбудувати нашу неньку після навали.

Адвокат,
Тетяна Мишковська
https://www.facebook.com/tatyana.myshkovskaya.2011