Ти могла виїхати будь-де, але залишилась в Вінниці. Чому?

Я залишилась в Вінниці, – може, це трохи дивно, – через внутрішні відчуття. Це бувають якісь картинки або фрази, або якась просто впевненність без пояснень в рішеннях. Я не можу це аргументувати нічим, але це мені часто допомагало раніше. А ще дивилась на студію, на свій новий дім і не змогла навіть уявити – як це все залишити. Вирішила чекати. А потім розуміла, що не можу поки що їхати, бо буду займати евакуаційне місце людини, яка втратила дім. Так і до сьогодні я вдома. 

Що ти робиш в період війни?

Спочатку це був шок і сил щось робити в зовнішній світ не було: лише елементарні дії створити безпечні умови і продумати, що робити, якщо будуть різні події. Трохи згодом чула або бачила потреби у людей, тож допомагала зі своїх можливостей. Але не про це)

А потім прийшло повідомлення від моєї постійної клієнтки, що їй «потрібна» тату про «корабль», ще від одної дівчинки про патріотичне татуювання. І я почала повертатись до роботи. Працюю під час війни. Може, трохи пафосно звучить, але я роблю людей щасливими. Хтось, нарешті, наважився, бо коли як не зараз, коли почали цінувати кожен день свого життя, свої бажання.  Я роблю тату, ми спілкуємось, бо підтримка і можливість взаємодії дуже важлива зараз. 

А ще є у мене абсолютна впевненність, що ми повинні користуватись послугами, купувати товари наших виробників, сплачувати  податки і комунальні послуги.  Бо це підтримка життєдіяльності кожного жителя України.  

Тетяна Грабар
Я художник, тату-майстер. І до війни , і зараз
063 179 44 61