Повернутись назад

ТЕТЯНА ГРАБАР: від психології до татуювання

Я — тату майстер, а за освітою – художник і психолог. Щоб стати тату-майстром, йшла до 33 років, хоч навіть і не підозрювала, що мені це може подобатись.
Я мама. Жінка. І я дуже люблю робити те, чим займаюсь. А ще мені подобається постійно розвиватись.

Чим займаєтесь і для чого: про діяльність, і чому робите саме це
Шлях до татуювання у мене був дуже довгий, про який я навіть не підозрювала. Поштовхом стало моє розлучення. Я розлучалась з чоловіком, і це був його широкий жест допомогти мені в майбутньому, щоб мала дохід. Спершу намір був більш матеріальний. Але коли я вперше зробила тату, провалилась в часі і зрозуміла, що мене захопило так, що навіть не помітила, як пройшли години — я збагнула, що це та справа, яку хотіла робити все життя. Тобто, без дуже довгого шляху, без якоїсь цілі. Все просто сталось завдяки моєму розлученню.

Яке у вас перше татуювання?
Я його зробила до того, як стала тату-майстром. Це було досить символічно. То мій оберіг, саламандра. У слов’ян вона вважалась оберегом від пожеж в селищах, і є такою тваринкою, яка не горить у вогні та не тоне у воді. До сих пір вона для мене символічна. Я її люблю і переробляти не збираюсь.

Розкажете про показники в діяльності, які міряєте?
В цій сфері я вже, певно, шостий рік. Але числа, які рахую, є. Я купую бахіли раз на рік. Мої клієнти їх вдягають, тому беру тисячами. В рік купую два таких пакування. Якщо в середньому не кожен клієнт вдягає бахіли, і кожен клієнт буває у мене 2-3 рази, то досить приблизно, але 1500 клієнтів в рік я обслуговую.

Я знаю, що окрім того, що ви тату-майстер, ви ще й психолог. Як це впливає на створення тату?
Мій досвід психолога і психотерапевта дає мені можливість відчувати таємні сенси у іншої людини. Я орієнтуюсь на свої відчуття у створенні тату. До прикладу, коли у мене відсутнє бажання створювати ескізи, розумію, чого варто відійти від тієї теми, яку хоче клієнт. Бо в нього є сумніви, які я відчуваю в відсутності енергії в створенні ескізів. Цей досвід є корисним, і мої клієнти не роблять поспішних татуювань, про які шкодують. А по закінченню ми рівно задоволені результатами.
В процесі ми буваємо по 4-5 годин, а то і більше. Найдовший сеанс тривав 11 годин. Цікаво взнавати людину, робити висновки, резюме своє дати почутому — не терапевтично чи за гроші, а просто в рамках живої бесіди.

Чи маєте єднальні речі, які можна виділити серед усіх клієнтів?
Певно, «чого я так довго чекала і не зробила того раніше»? То про шлях до бажань. Насправді, шлях до здійснення мрії може займати всього декілька кроків. А, натомість, то займає роки, хоч все є дуже просто.

Хто ваші клієнти, які це люди?
Це напрацьована конкретна аудиторія. Я не маю занадто молодих клієнтів — дуже мало до 20, занадто мало до 25. Якщо це такі юні клієнти, так це діти моїх постійних дорослих клієнтів, які зі мною вже роками. В основному, це середній вік людей. Є ті, яким за 50, і ті, яким до 20. Але, в основному, це люди до 45 років, які досить стійкі по життю. Немає фрікових направлень. Всі досить обдумані, виважені і знаючі, чого хочуть насправді.
Більша частина — це все ж жінки. Тому що я дівчинка, і це такий момент довіри, щоб показати більше тіла, зробити татуювання на більш інтимних частинах тіла. Нам простіше знайти спільну мову. Теми дітей, школи, чоловіків дуже зближають. Чоловіки також є. Достатньо багато. Але з чоловіками рідше співпрацюю. Певно, недовіра чоловіків до жінки майстра все ж таки присутня. Може, занадто легкий і повітряний стиль моїх робіт не приваблює чоловіків — я не знаю.
Зрештою, мої люди — це ті, які хочуть себе прикрасити або здійснити мрію.

Ви можете описати свій стиль зображень, які створюєте, і процес роботи?
Як я це роблю. Попередні зустрічі і консультації доволі таки серйозні. У мене немає «попити кавусю», «потрындеть о жизни». Якщо людина приходить на консультацію, це будуть конкретні питання і відповіді. А вже на сеансі, коли виконую зображення на тілі, виникає ота іскорка близькості, коли можна торкнутись якихось тем. Часто ж люди хвилюються. Навіть якщо це не перше татуювання. Хвилювання, не страх, а саме хвилювання перед отриманням чогось нового, воно завжди є. Думаю, навіть трохи збудження є. Тому, часто я заговорюю цю тривогу. А від того відкриваються усі шлюзи спілкування і всі різні теми.
А по стилю. Я не можу сказати, що дотримуюсь одного стилю. Я не люблю одноманітності. Я можу в один день робити якусь кольорову роботу в японському стилі, на другий день — графічні рентгенівські квіти, а на третій — літери і знаки безкінечності. Я люблю, коли все по-різному. Тобто, коли б я робила брови і губи, з нудьги я вже вмерла б.
Око не замилюється. І це мені подобається. Я техніки додаю в процесі роботи. Знаю, як пришвидшити процес, коли потрібно. Люблю чорно-білі роботи, тому що цим контрастом можна передати багато глибини. Такі татуювання довго носяться, не вилітає пігмент впродовж тривалих років.

Які питання клієнтів ви вирішуєте?
Здійснюю мрії, я є інструментом у виконанні бажань. Частіше, то не бажання типу «О, хочу, бо всі зараз це роблять». Частіше всього — це саме мрія. Татуювання — це процес, коли ти розумієш, що це на все життя. І щоб його позбавитись, треба буде вкласти багато часу, здоров»я і терпіння. Це дуже виважене рішення, і частіше всього це про мрії.
За свою практику половина робіт, яку я зробила — це подарунки. «Я так мріяла, і мені подарували тату..», «Я вмовила чоловіка, і він мені дозволив татуювання». Це справжнє бажання. І я є безпосереднім учасником і творцем цих бажань.

Вартість, контакти, час та процес
Моя студія знаходиться на просп.Коцюбинського, 4. Я спеціально обрала таку студію, де немає вивіски. Тому що коли йде процес створення, і коли просто з вулиці заходять люди, це мене дуже злить і бісить. Не люблю, коли переривається процес. Я працюю сама. Не маю адміністратора. Працюю виключно з попереднім записом як на консультацію, так і на сам сеанс. 90% спілкування — то онлайн спілкування. Маю свій список питань, які мене орієнтують в роботі, і які можуть зорієнтувати людину.
Ескізи також скидаю онлайн. Таке дистанційне спілкування є продуктивним. Вартість починається від 600 грн. На ціну впливає дуже багато компонентів: сам малюнок, кольори, місце виконання, розмір, складність виконання. Маю досвід, що максимальний сеанс має тривати до 5-ти годин, інакше шкіра себе починає вести абсолютно неконтрольовано.
Тому, аналізуючи все, я одразу орієнтую і в часі виконання, і в вартості.
Але я маю ще таку річ: дуже люблю перекриття і рятувати жінок від шрамів і розтяжок. Часто саме для таких робіт я не озвучую, що роблю знижку. Але для себе ціну озвучую набагато нижчою, ніж вона є насправді. У мене є навіть клієнтка, якій я безкоштовно робила татуювання. Для неї це був єдиний момент отримати свого роду щастя. Вона має обмежені можливості по здоров»ю, але завдяки татуюванню у неї в житті стався новий впевнений етап.
Ще я гнучка в ціні. Тобто, ми вартість обговорюємо. Я маю багато цікавості до самої роботи, до ідеї, і це теж впливає і на ціну, і на час. Тому, чіткого прайсу я і не маю — все дуже індивідуально.
А знайти для спілкування мене можна за номером 063 179 44 61 і в соц.мережах: https://www.facebook.com/profile.php?id=100004527573670

Ваша філософія в роботі
Окрім того, що я здійснюю мрії, я допомагаю жінкам приймати себе, не приховуючи, а підкреслюючи недосконалості і шрами.
Шрами — то окрема історія, яку я дуже люблю. Тому що тут треба дууууже сильно пофантазувати, щоб не зробити гірше. І правда, коли дівчинка каже, що вона з 10-ти років, а їй вже за 20, ніколи не була на пляжі, а тепер може спокійно вийти і не хвилюватись, що будуть з відразою дивитись на її шрами, це суттєво надихає на подальші процеси. Тут я розумію, що правильно все роблю.

Де ви навчались і як то продовжуєте робити?
Саме про татуювання — я навчалась в одному із салонів міста. А ще люблю навчатись самостійно. Я освоїла багато технік ще до власного салону на форумах, щось видивляючись, аналізуючи, як то роблять. Я маю досвід з майстер-класів топових тату-майстрів України, маю знання з тату-фестивалів, де часу і варіантів подивитись і поспілкуватись дуже багато. Обожнюю обмін досвідом. Маю світових улюблених майстрів. за якими постійно спостерігаю і з якими теж спілкуюсь.
Основу склав постійний розвиток, і починалось все з цікавості, дистанційного навчання і мого сильного інтересу до всього.

Розкажіть про ієрархію відносин, які у вас є. Хто важливіший, а з ким можна сперечатись
Сперечатись я буду з усіма. У мене дуже загострене відчуття справедливості. Я дуже багато часу вкладаю у свої знання. І коли чогось не знаю, я таки докопаюсь до суті. Багато різних теорій і гіпотез досліджую, від того знаходжу і формую свою думку. Тому, коли точно говорять не правильно, я гарантовано буду сперечатись.
В ієрархії стою я.

В чому ваша інакшість?
Якщо я люблю те, що роблю, я горю до знань, до кількості часу, яку я готова вкласти в цю діяльність. Ми всі інакші, немає однакових людей.
Напевно, моя інакшість саме в досвіді свого шляху. Я мала моменти і переломні, і дуже важкі. Я через це пройшла і отримала силу. Інакшість моя в тому, що в будь-якій ситуації я знаходжу силу.

Як ви шукаєте себе?
Я зараз десь такий період маю. Це не зупинка, а момент. Як, наприклад, ти носиш одяг, потім вдягаєш його через певний час і бачиш, що він вже став дещо маленький. Ти підріс: зріст, в м’язах, попу накачав в залі. Десь так і зараз в мене. Маю плани з розширення своєї дільності. А відчуваю я ці моменти, коли мене нудить. І я не знаю, в який куток себе впхати і що з собою робити. І щось мені не так. Це фізичні відчуття. Внутрішні запитання: треба щось робити, а для чого я взагалі щось робила, а що далі. Стає маленький одяг. Це час підійматись далі. Захоплювати території, розширятись.
І тут я починаю перебирати. У мене немає аналізу, стратегії чи планів. Я все будую на відчуттях.
Коли відчуваю, що залоскотало – знаю, що туди треба йти. В мене це працює.

Що є в вашому дні?
Влітку день починається 4,40. Взимку — 5-5,20. З 5 до 7 ранку — то мій найпродуктивніший час. відписую клієнтам, роблю ескізи. Я переконана, що деякі люди шоковані з того, як отримують від мене ескіз в такий час. Але така у мене специфіка.
Далі починається робота десь о 9-10 ранку. І до 16-17 я працюю безпосередньо в студії. Ввечері маю чисто жіночі господарські справи: приготувати їсти, поприбирати. Люблю, коли поприбираю, бо отримую від того розвантаження. Побутові справи мене розвантажують.
А ще я маю доньку. Люблю з нею поспілкуватись, пообговорювати відео, посміятись разом.
Я багато часу приділяю роботі. Інколи навіть 18 годин я присутня в роботі.
Лягаю об 11-12. Інколи і о 9 можу.

Люблю питати про те, що люди в житті вимірюють. Що міряєте ви?
Єдине, що я вимірюю — це час. Від дуже дорого для мене коштує. І я завжди поспішаю жити. Напевне, тому дуже рано встаю. Інакше маю відчуття, що якщо я сплю, то життя просплю і не встигну дуже багато чого зробити: фізично почути пташок, сонні вранішні звуки міста. Час — єдине, що я вимірюю. До ваги, кількості вихідних чи їжі — у мене прив’язок немає.
Для мене час є сприйняттям інших людей і їх професії. Для мене дуже значимо, скільки вони витрачають часу на розвиток на отримання знань. Авторитетність людей з інших професій для мене теж вимірюється в часі.

Що для вас важливо вдома?
Зручність і простір. Для мого дому це також мої котики. Якось я прийшла додому, а їх забули на балконі, вони там гуляли весь день і мене ніхто не зустрічав — це було досить жахливо.
Також зручність самого життя — пристрої, інструменти, зручне ліжко, теплий плед. Тобто, такі речі, які створюють комфорт. І простір. Щоб було достатньо повітря.

Як ви відновлюєтесь після втоми чи моментів, коли хочеться десь сховатись від людей?
Ховаюсь дуже просто — вимкнула інтернет, лягла під плед і ввімкнута якісь «Расследования убийств». Відпочиваю я, як усі люди. Коли ти втомилась і витратила дуже багато енергії на якісь дії, то потрібно щось протилежне, або абсолютна бездіяльність. Я таке називаю Днем тюленя. Я лежу, нікуди не ходжу. Навіть інколи чай собі не роблю, бо лінь. Розвантажувальні фільми — це «Вселенная Марвел», де не треба включати мозок, а слід просто дивитись на картинку.

Як проходять найзатишніші ваші моменти в житті
Це коли приїздить в гості мама з чоловіком, коли ми вечеряємо разом, коли в домі метушня з людей, хтось щось робить і з кимось взаємодіє. Спільні обіди і вечері — то дуже затишно. Саме через їжу і спілкування ми створюємо душевну гармонію, якою я насолоджуюсь.

Що може бути публічним, а що варто більше берегти від стороннього ока?
Я точно знаю про себе, що не буду ставити на показ, що їла і які речі купую в магазині. Вважаю, що така інформація засмічує простір.
Публічною має бути моя дільність. То створює портфоліо, через яке бачать і оцінюють мою роботу і приймають рішення у виборі майстра. Коли отримуєш зворотний зв’язок, це окриляє ще більше. Це додаток і завершення моєї роботи, коли я зробила, віддала в середовище і в світ, і звідти отримую зворотний зв’язок. То є повний цикл моєї діяльності.
Для мене публічність — то щось неординарне. Я виставляю напоказ свої танці. Для мене це теж момент перенародження і переборювання своїх страхів, сорому, зацикленості. Я точно знаю, як від цього стає добре. Тому я хочу цим поділитись. Ділюсь також фото чи відео з тих місць, куди ти не можеш туди потрапити кожного дня. Їжею, але незвичною. Можливо, для інших це було б непомітно, а я це побачила — тому ділюсь. Особистим не хочу ділитись. Не хочу показувати, який я борщ зварила чи що спекла.

Розкажіть про ваш найдивніший досвід
Якщо дуже-дуже близько взяти, то це моє рішення піти на танці. Я дуже довго ходила. Думала, що хочу танцювати. Потім була закордоном, в Іспанії попала в клуб і побачила, як то просто танцювати. Одразу в потязі я обрала собі студію для занять. Для мене це не характерно, бо рішення я приймаю виважено: зручність, як добратись, економія часу, зручність по днях тижня. Я швидко прийняла це спонтанне рішення і рада, що таке зробила.
Якщо з негативною окрасою — то період глибокої важкої депресії. Десь всередині мене щось дало сили і підштовхнуло піти в психологію. Чомусь Всесвіт повів у психологію. Відтоді у мене почались приємні зміни, я стала себе пізнавати, дружити з собою. Був негативний досвід, але я йому вдячна.

Авантюри та амбіції: що більше про вас?
Більше про амбіції. На авантюру можу погодитись, але ініціатором не буду.

Порадьте:
— книгу: «Квіти для Елджернона», Д.Кіз. Я думаю, її потрібно прочитати кожному. Дуже вона про життя, про вірність цілей. Про зміни, і які вони можуть бути. Та чи завжди вони потрібні.
— фільм: «Апокаліпсис» і «Великий Гетсбі». Круті фільми, які надовго залишають багато післясмаку і думок про аналіз свого життя, які надихають на нові дії.
— курс/навчання: гештальт терапія. Перша ступінь, щоб познайомитись з собою і жити краще. Психотерапія. Це дуже підтримує і дає знайомство з собою і відкриття своїх граней.
— людей: з людьми мені складно. Вибірковості у моїх смаках немає. Є кілька людей дуже важливих для мене, які дали мені і підтримку і знання. А ще відкрили в мені нові почуття — це мої психотерапевти.
— місце: мене надихають Карпати. При чому, не Буковель чи Яремче. Я далі, в Закарпаття. Десь в село, де відчуваєш себе малесенькою частинкою Всесвіту і природи. Для мене то місце сили.

Що ви скажете собі в 75?
Я дуже хочу проводжувати те, чим займаюсь, і до 75. Але бачу, що є трохи фізичні обмеження в віці до справи, яку роблю. Та думаю, що до того часу я вже дійду до наступної ступені — не сама творчість, а творчість організовувати, масштаб бізнесу. Думаю в 75 я ще буду вирощувати багато троянд. Матиму свою оранжерею трояндову.
А сказала б: «Ти все правильно робиш, завжди прислухайся до своїх відчуттів. Слухай їх, і буде менше страждань. І ставатиметься, так як хочеться. Господинею життя ти будеш тільки тоді, коли станеш прислухатись до своїх відчуттів.»

фото надані Тетяною Грабар