Ти зараз у Вінниці? Чому?

Бажання бути вдома на своїй землі пересилило всепоглинаючу тревогу та страх перших тижнів повномасштабного вторгнення.
Мій чоловік – моя сила та опора. Так було завжди і я навіть не хочу уявити події, що змусять нас робити вибір між безпекою дітей та можливістю бути разом.
Дуже дорослі батьки – це зона відповідальності та турботи. Як і більшість літніх людей, вони категорично відмовились їхати з міста.
Найбільшою цінністю стала взаємна підтримка друзів, що зараз допомагає пережити ці темні часи. Я в захваті від того світла та тепла, що ми можемо дати один одному! Вкотре переконалась, що найкоштовніший скарб – це рідні люди.

З перших днів намагалася усвідомити реальність, в якій ми всі опинились. Найважчим виявилося прийняття подій, що відбуваються з нами.

Інколи ще й досі намагаюсь відшукати всередині себе ту точку, де я щось зробила неправильно, знайти якусь причину… Але завжди нагадую собі, що не можу відповідати за все, що відбувається.

Що робити, щоб Вінниця була затишним містом для всіх нас?

Зараз ще гостріше відчуваю, яке прекрасне наше місто! Затишне, комфортне, рідне) Маю надію, що люди, які були змушені залишити свої домівки і міста, зможуть знайти прихисток і тепло у Вінниці.
Мрію про те, якою красивою та квітучою буде наша країна після перемоги. Радію можливості бути корисною та повертатися до улюбленої роботи – проєктування та будівництва.

Вікторія Валявська
– архітектор, дизайнер інтер’єрів

https://www.facebook.com/profile.php?id=100013704182010