Повернутись назад

ЮЛІЯ СВЄТЛОВА. ОБІЙМИ

Розкажи про себе так, наче тебе ще ніхто не знає

В мене багато професій і всі вони улюблені :-).

Все життя я танцюю. Зробила безліч хореографічних постановок та імпровізацій. Рух – це для мене особисто самий природній спосіб висловити себе, свої думки та почуття.

Пишу вірші, видала свою книжку. Слово – також цікавий і глибокий інструмент для пізнання себе та світу.

Півжиття захоплююсь психологією, зокрема танцювально-руховою та гештальт-терапією. Провела багато психологічних семінарів та тренінгів.

Весь цей досвід став міцною платформою мого становлення, як режисера. До театру Коло Світла я поставила декілька моно-вистав та перформансів, а Коло взагалі стало справою життя. Зараз я впевнена, що все, чим займалась та продовжую займатись – просто інтуїтивно правильно обраний шлях.

 

Ти рухаєшся, прискорена мрією, чи до мрії? Чому то важливо?

Скоріше ДО мрії. Зараз мрію про те, щоб у Кола Світла був свій “будиночок”, щоб він став “будиночком“ і для інших. Щоб відбувалися театральні майстер-класи, навчання акторській майстерності дітей та дорослих. А ще мрію про всесвітні гастролі нашого театру.

Чого ти хочеш?

Зараз важко хотіти чогось іншого, крім припинення війни. Можна намагатись закривати на це очі, але ж це самообман. Нині саме той час, коли вираз “за мир у всьому світі“ набув неймовірної важливості для усіх нас.

Який виклик ти собі ставиш?

Мій виклик – це праця над собою. Над своїми недоліками (так, так, вони в мене є :-)). Над тим, щоб відносини у сім’ї, колективі, з друзями, були більш щирими та справжніми. А ще — це безперервне навчання: я дуже люблю вчитись і завжди шукаю можливості для свого професійного та особистого розвитку.

Чи вимірюєш ти свої досягнення і як то відбувається?

Не впевнена, що то можна назвати вимірюванням, але я завжди орієнтуюсь на свій внутрішній стан – якщо мені тепло від того, що і як я зробила – то добре, я задоволена. А якщо ні – намагаюсь зрозуміти, чому – чого саме не вистачило для цього внутрішнього відчуття тепла.

Як на тебе впливає думка інших?

Раніше сильно впливала – півжиття я жила з синдромом хорошої дівчинки, намагалась усім подобатись і щоб усі мене любили :-). Радію, що це в минулому. Зараз я орієнтуюсь лише на свою думку та прислухаюсь до думки важливих мені людей.

Розкажи про виставу

ОбійМи – це вистава-провокація, як на мене. Вона про важливе – про наші страхи та їх подолання, про відповідальність, про вибір, про щирість у стосунках з собою та іншими. Якщо глядач прийде на виставу і буде просто дивитись собі на картинку на сцені – він мало чого зрозуміє та вийде зі словами – “ну, таке“, або “ну, прикольно“. Обійми – для сміливих людей, для готових ризикувати, вона провокує думати та відчувати, ставити собі питання та шукати відповіді. І я дуже сподіваюсь, що в нас багато таких людей.

На скільки важлива командна робота?

Дуже важлива. Я можу бути найгеніальнішим режисером, але якщо в мене немає спрацьованої команди, якщо ця команда не стає сім’єю – це провал.

Розкажи про людей, які тебе «зробили» такою, якою ти є зараз

Насамперед, “зробили“ мене тато з мамою :-). Впевнена, що з любов’ю. А якщо про зараз – то зробила себе такою я сама. А от допомогли цьому безліч людей. В мене багато вчителів і у професійному, і в особистому житті.

Улюблений вірш/книга/фільм

Книга, яка зі мною давно та надовго – “Три товариша“ Ремарка. Фільм, який дуже відгукнувся своєю філософією – “Людина з землі“. Дуже багато улюблених віршів Ахматової та Полозкової, не можу обрати один :-).

Про що я тебе не спитала?

Про особисте життя . Але я про нього і не розповім.

Фото надані Юлією Свєтловою