вдома

Марина Прісняк-Ряба та Ольга Щербакова розпитують у вінничанок як то воно, бути вдома у період війни.

Олена Наталич

З перших днів війни було чітке усвідомлення, що потрібно наближати Перемогу України.

Юлія Спицина

З першого дня війни і по сьогоднішній день я не покидала свою рідну Вінницю.

Діана Кравчук

В перший день війни я сиділа і думала, що робити взагалі. По плану був манікюр, я його

Катерина Березова

Зранку 24-ого мої плани різко змінились. Тут моя хата, мій сад і свої люди.

Світлана Штифурко

Я родилася тут, тут родився мій син, тут живуть мої батьки, мої друзі. Моє місце тут,

Ольга Федун

Звичайно, перші дні була тривога, але вона більше була пов'язана з невідомістю, з нерозумінням

Анна Дерун

Так, я у Вінниці, моя сім'я, діти і батьки - усі вдома. Я волонтер уже близько

Анна Вараниця

Я навіть не розглядала цей варіант. І у мене чомусь була така віра, що тут мені буде

Аліна Дика

Моє місце тут - у Вінниці. В мене немає поки дітей, щоб дбати в першу чергу про

про ВДОМА

Тож рубрика ВДОМА - то про жінок-берегинь Вінниці і свого дому. Саме ці жінки чекають.

Ліна Неволя

З першого дня війни продовжували працювати, але на волонтерському фронті поки мали на це ресурси.

Галина Дідківська

За перший тиждень війни прийшло чітке відчуття, що я не хочу їхати нікуди без чоловіка.

Юлія Вороніна

Тішила можливість хоча б раз в пару днів бачити чоловіка, хай навіть на декілька хвилин.

Оксана Желавська

Я нікуди не поїхала, тому що тут моя родина, мої друзі, моє рідне місто та багато людей

Даша Ільчук

Мабуть пора, мені так буде спокійніше, коли ти поки поїдеш в гості до моєї сестри закордон