вдома

Марина Прісняк-Ряба та Ольга Щербакова розпитують у вінничанок як то воно, бути вдома у період війни.

Світлана Гаврилюк

Я ні на мить не замислювалась про від'їзд. Мій чоловік на обороні Неньки

Таня Мартинюк

Виїжджати за кордон я не планувала, тут мої рідні, мій дім, тут я можу бути чимось корисна.

Валентина Штоюнда

На пропозиції родичів, твердо відповіла, що нікуди не поїду і буду у Вінниці.

Вероніка Лебедєва

Залишилася вдома Вінниці, бо це моя земля. Маю право на неї за народженням.

Леся Швець

Я родилася тут, тут мої батьки, діти, внуки, друзі мої і моіх дітей- кому більше треба допомога,

Ірина Боровська

Так, могла і можу. Але, що далі??? Хто ми на чужині? Ми потрібні тут. Вдома родина.

Анна Білошицька

Тут мої люди, які потрібні мені, і яким потрібна я. Відчуваю що саме тут я можу бути

Ірина Надєжда

Спочатку було дуже страшно від усвідомлення, що війна – це наша нова реальність.

Антоніна Пачевська

Я тут, бо я живу довірою до волі Всесвіту. Як астропсихолог, я знаю, що у кожної душі

Олена Ратушна

Могла виїхати, дійсно. Але не вагалась, тому що моє місце тут. Дітей вивезла з бабусею.

Ольга Материнська

Я знала, що в Україні я зроблю набагато більше, аніж з-за кордону. Зустрічатиму москалів тут

Марина Гаврилюк

Коли почалася війна, у мені визрів якийсь протест- не хочу, не поїду! Так і живемо.

Ірина Зиміна  

Попри те, що війна триває 8 років, наша родина відчувала її в своєму повсякденному житті весь час.

Олена Павлова

Це був той випадок, коли ти можеш їхати куди завгодно, але нікуди не хочеш.

Світлана Пенькова

Тілом і душею тут з ним, однією сім'єю , а не десь на океані.. це не чесно