Залишилась, бо я в себе вдома і до останнього вірю, що це безпечно. Волонтерю і малюю.

Рішення поїхати чи залишитись має прийматися кожною родиною самостійно.

Мій покійний батько казав, що в цей час головне зберігати холодне та раціональне мислення.

Дякую друзям, які написали, що чекають у Литві та у Польщі. І в секунді зрозуміла, чому я ТУТ. 

Моє життя не вміщається в ноут і одну валізу. Тут мої батьки. Тут мої доньки і чоловік.

Бо дані мого рівняння з багатьма невідомими склались в цю відповідь. Тут мій чоловік, моя сім’я, мій дім. 

Не виїхала. Тому що не було часу, не було часу подумати. Чоловік тут, та й діти тут.

Могла виїхати в будь-яке місто, і могла залишитись. Це вибір. Мій – залишитись.

Залишилась у Вінниці, тому що не маю дітей і можу собі дозволити залишитись поруч з коханим.

Коли розпочалась війна, я була сама в Києві. Мої близькі відмовляли мене повертатись.