ІРИНА ГЛОБІНА
Як під час повномасшабного вторгнення вона стала волонтеркою для вагітних переселенців а потім відкрила блог, створила спільноту і стала голосом для сотень жінок.
Медіа красивої жіночої впертості
Цикл матеріалів про жінок, чия сміливість доводить, що головний ресурс країни — люди і справи, які вони роблять.
А також Вінницю, бо саме вона є колискою амбітних жінок країни.
Медіа красивої жіночої впертості
Цикл матеріалів про жінок, чия сміливість доводить, що головний ресурс країни — люди і справи, які вони роблять.
А також Вінницю, бо саме вона є колискою амбітних жінок країни.
До свого десятиріччя Ambitna провела велике AI-дослідження про українських жінок і свободу — від Наталії Кобринської та «Першого вінка» до військовослужбовиць, ветеранок, підприємиць і жінок, які сьогодні впливають на правила. Воно стало початком нової рубрики Ambitna — СВОБОДА.
готуються до публікації →
Ірина Красілич
Активістка, засновниця Клубу українських жінок в еміграції МИ – Є, педагог, є заступником директора в американському садку, раніше багато волонтерила та була експертом в темі інклюзіі.
Українки світу
Цикл матеріалів про жінок, чия сміливість доводить, що головний ресурс країни — люди і справи, які вони роблять.
Читати інтерв'ю →
Марія Отченаш
Вона знала, ким хоче бути, ще до того, як навчилася писати. Але дозволила собі реалізувати цю мрію лише у 26 — завдяки любові, що дала їй крила. Тепер вона допомагає іншим не просто виглядати краще, а відчувати себе собою. Її шлях — це нагадування всім, хто вагається: справжні мрії не минають — вони чекають свого часу.
Христина Дерега
Вона розвиває власну справу, підтримує жінок-підприємиць, серфить і вірить у потужність м’якої сили.Христина розповідає, чому підтримка — це вибір, як виглядає відповідальність у моменті страху, і чому варто ділитись навіть тим, що ще тільки визріває.
Маргарита Загорська
Жити в Харкові, викладати чеську й кожного дня дякувати — історія про любов до міста й до себе.
Ольга Славінська
Її шлях — про сміливість не знати, але йти. Про блокнот на Балі, жіночу гідність і проєкт, який почався з питання: “А якщо я вже не просто майстриня?”. Обережно: ця розмова може викликати бажання змінити все.
Ксенія Богачова
Українка з Харкова, яка після болючого розриву переїхала до Варшави й за вісім років піднялася “з посудомийки до фінансової директорки” у відомому караоке‑закладі. Вона розповідає про свій шлях: вивчила польську, здобула магістратуру, зібрала гуманітарну допомогу для України, а тепер веде блог про гастрономію, самореалізацію і важливість цілісності. Коли працюєш з пізнанням кожної сходинки — розумієш людей і будуєш справді якісні системи. Запрошує обговорити: як не зупинятись навіть у найскладніші моменти.
Ксенія Богачова
Українка з Харкова, яка після болючого розриву переїхала до Варшави й за вісім років піднялася “з посудомийки до фінансової директорки” у відомому караоке‑закладі. Вона розповідає про свій шлях: вивчила польську, здобула магістратуру, зібрала гуманітарну допомогу для України, а тепер веде блог про гастрономію, самореалізацію і важливість цілісності. Коли працюєш з пізнанням кожної сходинки — розумієш людей і будуєш справді якісні системи. Запрошує обговорити: як не зупинятись навіть у найскладніші моменти.
Ганна Гошко
З поліклініки — в Pfizer. Із Києва — в Берн. Із таблиць — у терапію. Вона — про ту саму внутрішню опору, яку не зламати навіть війною. Чесно про втому, зміни, новий сенс — і глибоку любов до життя.
Тетяна Янковська
Вона наважилася на ретрит у Карпатах — і повернулась із новим життям. У Харкові створила жіноче комʼюніті з імпульсу, бо не вистачало подруг, підтримки, тепла. Тепер навколо неї — десятки жінок, подій, проєктів. І багато дійсно важливих питань: як не втратити гідність? як бути собою? як вірити, навіть коли все — нечасно?
Шляхетне товариство амбітних українок
Тут немає глянцевої дистанції й відполірованих біографій. Є живі голоси людей, яких війна змусила подивитися на себе чесніше, відсіяти зайве і ще міцніше триматися за свою справу.
ОЛЕНА ПАВЛОВА
ОЛЬГА БРИГА
НАТАЛІЯ ГАНДЗІЙ
АННА МОХ
Prêt-à-lire Digital
Ще до того, як слово «діджитал» стало частиною кожної другої презентації, ми взяли й зробили «Амбітну пані» цифровою.
Три випуски. Три журнали, які не треба було шукати на полиці — достатньо було відкрити екран і гортати.
Ми писали про те, що любили самі: людей, міста, подорожі, їжу, книжки, родину, красиві речі й маленькі радості, з яких насправді й складається велике життя. Без штучної напиженості й гонору — з живими фотографіями, власними історіями та героями, яких хотілося слухати.
У цих номерах було одразу кілька поколінь, розмови про зміни й пошук себе, особисті тексти авторок і навіть рецепти автентичної подільської кухні.
Ми назвали це Prêt-à-lire — готове до читання.
Тоді ми ще не знали, скільки всього згодом переїде з паперу в телефон.
Ми просто хотіли, щоб хороші історії можна було взяти із собою.
І зробили це.
Кожен має що про себе розказати.
since 2014
Це – наш архів із 2014 року. Дизайн міг порушитися. Хтось змінив справу, хтось – прізвище. Але всі ці публікації – частина нашої історії. Ми залишаємо їх публічними, бо цінуємо шлях, яким пройшли.
